Олена Гриб - "Опальна принцеса". В пошуках Дракона, Олена Гриб

Дізнавач підштовхнув крісло для відвідувачів, пропонуючи мені сісти. На сидінні досі виднілися залишки борошна, але я не тому відмовилась від запрошення:

– Вибачте, комфортніше не стане. Занадто висока спинка. Моя незні… Мої силові щити заважатимуть.

Кано без зайвих слів вийшов і повернувся з табуретом.

– Згодиться? – запитав із усмішкою.

Я кивнула і взяла ручку, знаючи: нашкрябати щось їхньою мовою навряд чи вийде. Універсальний перекладач працював тільки зі звуком, і це вкотре доводила книга, що лежала переді мною. Її назва? Набір закарлючок.

– Дякую. А то нічого, що почерк у мене нерозбірливий? Може, краще це все надрукувати? Ну, щоб уникнути непорозумінь? Я прочитаю і підпишу!

Дізнавач сів у крісло на протилежному кінці столу і схрестив руки на грудях:

– Сьогодні у секретарки вихідний. Доведеться писати, Аню.

Сонце, що пробивалося крізь ґрати, золотило його світло-коричневий костюм, легкий протяг ворушив неабияк посивіле волосся. Я дивилася на Кано, помічала деталі на кшталт криво пришитого ґудзика на рукаві і скошеної краватки, й гадки не мала, як викрутитись.