Том Вейнрайт - Наркономіка. Як працює економіка картелів
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
ТНК ретельно вивчають такі індекси, щоб вирішити, де варто розширювати свою присутність. Уявімо, що американський магнат спідньої білизни збирається відкрити ще один великий цех. Він знає, що зарплати в Центральній Америці досить низькі, та й США зовсім поруч. Але в якій саме країні йому слід розміститися? «Бізнес сьогодні» підкаже, що на отримання дозволу на будівництво фабрики в Ґватемалі піде 158 днів, у Сальвадорі – 115, а в Гондурасі – лише 82. На оформлення сплати податків щороку піде 320 годин у Сальвадорі, 256 – у Ґватемалі і 224 – в Гондурасі. Відносна простота підприємницької діяльності, принаймні за деякими вимірами, у Гондурасі пояснює, чому фабрики з іноземним капіталом так швиденько дерибанять джунглі в околицях Сан-Педро-Сули.
Звичайно, пріоритети в наркокартелів бувають іншими: наприклад, їх не хвилює, скільки часу йде на оформлення податків. Але цікаво, що індекси Світового банку і Світового економічного форуму підказують, де вони збираються облаштуватися. Просто рейтинг слід читати ззаду наперед.
Перегляньте звіт «Глобальна конкуренція». У першому розділі підсумкового рейтингу оцінюється стан державних інституцій. Для звичайних фірм сильні державні інституції – судова система, сили поліції, парламент тощо – бажаний фактор у цільовій країні. Бізнес уповільнюється, коли щоразу при звертанні по плановий дозвіл доводиться платити хабар; стає неможливим забезпечити виконання контрактних зобов’язань, якщо конкуренти можуть таємно переконати суддів прийняти ухвалу на їхню користь. А для картелів усе якраз навпаки: ідеальним місцем для їхньої діяльності є країна зі слабкими інституціями. Рейтинг Світового економічного форуму ніби спеціально розроблений для наркокартелів. Його аналітики подають зручний рейтинг країн за рівнем хабарництва, корумпованості суддів, надійності поліції та присутністю ОЗУ в країні. Наркокартелям варто лише прочитати індекс, і вони знатимуть, де їм вдасться впоратися з поліцією, підкупити суддів і де бізнес-спільнота відмиє їм готівку.
Я вирішив поекспериментувати й уклав «Індекс конкурентоспроможності картелів» на підставі даних СЕФ. Я вибрав дев’ять факторів, що їх оцінка становить найбільший інтерес для ОЗУ: нецільове використання бюджетних коштів, довіра до політиків, хабарництво, незалежність суддів, фаворитизм в урядових рішеннях, вартість злочинності й насильства для бізнесу, присутність організованої злочинності, надійність поліції та етичність фірм. У кожній із цих категорій СЕФ оцінює країни за шкалою від 1 до 7 балів (7 – найкраща оцінка, 1 – найгірша). Для картелів, яким доводиться підкуповувати політиків, залякувати суддів, випереджати поліцію тощо, послідовність буде зворотною.
Застосування цього аналізу до центральноамериканських країн дає широку варіативність (див. рис. 5.1). Найгірша країна для бізнесу ОЗУ – Коста-Рика, яка вирізняється до нудоти незалежними суддями й надійною поліцією. Далі йде Панама, теж не вельми зручна для злочинців: тут доскіпливо хороша поліція, а місцеві компанії майже не піддаються корупції. Неперспективна щодо цього й Нікарагуа – тут приватний сектор небагато витрачає на потреби безпеки. А от як удома кримінальні компанії почуваються у Ґватемалі й Гондурасі, що їхній середній рейтинг нижчий за 3 бали. Ґватемала виокремлюється в світі найбільш ненадійними політиками, а гондураський бізнес гатить величезні гроші на злочини та насильство. Мексиканський картель, який підшукує собі офшорну базу, має насамперед розглянути одну з цих двох країн.
Ну а як справа стоїть насправді? Не дуже просто підрахувати, скільки насправді нарковиробництва пішло в офшори. Одним із надійних показників кримінальної активності є рівень насильства, який помітно зростає з появою в регіоні картелів. Судячи з кількості вбивств, злочинність процвітає саме в тих країнах, де бандам найлегше вести бізнес. У Коста-Риці, Панамі й Нікарагуа рівень убивств не такий уже й високий за регіональними мірками, що свідчить про обмежену присутність картелів. А от разючо вище насильство спостерігається в Сальвадорі, Ґватемалі й Гондурасі62.
• • •
Тримати під контролем офшорну діяльність картелів важко, і недоречно було б маніпулювати даними СЕФ. Але є одна поважна справа. Такі індекси, як звіт Світового банку «Бізнес сьогодні», справили величезний вплив на нинішнє управління країнами, запропонувавши просту, дешеву й реалістичну дорожню мапу, яка допомогла країнам, що нею користуються. Чому б не розробити щось схоже в царині безпеки?
Кілька організацій уже напрацьовують подібні дослідження: Transparency International, наприклад, публікує річник «Індекс прозорості», який спонукає владу покласти край хабарництву. Але він спирається на опитування підприємців, і незрозуміло, що саме країнам слід робити, щоб покращити загальний стан. «Бізнес сьогодні», навпаки, наводить конкретні цифри (наприклад, скільки треба заповнити бланків, щоб провести електрику) і дає прості, реалістичні поради.
Можна видавати щось подібне до «Бізнес сьогодні», але присвячене проблемам безпеки. Такий індекс міг би подавати дані про кількість поліцейських на душу населення, відношення зарплат службовців до середнього рівня оплати праці в країні, а також відомості про те, чи ухвалено закони про екстрадицію і прослуховування телефонів, наскільки суворі закони про зброю. Деякі привабливі для злочинців фактори в Центральній Америці вдасться подолати лише з часом, як-от великий ринок дешевої праці. Але інші труднощі долаються відносно легко. Після тривалої заборони Гондурас нещодавно почав дозволяти екстрадицію своїх громадян, яким тепер серйозно загрожує вся міць американської судової системи і в’язниць, а не просто слабенькі місцеві прокурори. У Ґватемалі зробили скромний крок на шляху боротьби з корупцією: почали використовувати поліграф під час найму поліцейських. Назріло чимало нагальних проблем: наприклад, майже в усьому регіоні надто лагідні закони про зброю. Збирання, нагромадження і публікація таких даних спонукає країни покращити урядування і дає перелік необхідних кроків.
Тим часом визиск таких регіонів, як Центральна Америка, міжнародними наркобандами підштовхує регіональних виборців до пошуку нових шляхів розв’язання проблеми наркотиків. Через рік після зустрічі з Альваро Коломом я познайомився з його наступником на посаді президента Ґватемали Отто Пересом Моліною, зовсім іншою особистістю. На відміну від хитрувань і бурмотінь Коломи, Перес Моліна, колишній директор військової розвідки, крокує впевнено й висловлюється голосно і чітко. Під час передвиборчої кампанії він пронизуватим поглядом дивився на країну з жовтогарячих постерів. Він обіцяв ударити по злочинності mano dura – «залізним кулаком», що, як я переконався, нагадує його рукостискання. Уперше я побачив його в дії на Всесвітньому економічному форумі в Мексиці, незабаром
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наркономіка. Як працює економіка картелів», після закриття браузера.