Данило Борисович Яневський - Проект «Україна». Жертва УПА. Місія Романа Шухевича, Данило Борисович Яневський

до Карпат — «терен надзвичайно догідний для партизанки». Принагідно зазначу: «карпатський рейд» Ковпака тривав від 16 липня (день форсування Дністра біля Галича і входу червоних партизанів у гори) до 21 жовтня. Загальна чисельність «ковпаківців» — близько 1 500 осіб.

Отже, тільки під впливом цих двох факторів, пише П. Содоль, «повід ОУН-СД рішився створити військові підрозділи в Галичині. Документ про це, — відзначає автор, — не зберігся, можливо його було ухвалено в червні (тобто ДО початку рейду — Д. Я.), але до виконання приступили аж у липні, коли Ковпак був уже в Карпатах. Тому ці перші відділи УПА спрямовано на вишкіл у Карпатах, але під назвою УНС, щоб хоч хвилево дезорієнтувати німців. Організацією УНС зайнялись військові референти різних щаблів теренової сітки ОУН-СД».

«Попервах, — пише він далі, — було організовано три вишкільних школи «Чорні чорти», «Гайдамаки» та «Курінь ім. Кривоноса… крім вишкільних баз у Карпатах організували також бойові відділи особливого призначення (ВОП)». Але кому вони підлягали і ким їх, власне, було організовано — з цього тексту не ясно.

Далі дізнаємося, що: «головним командиром УНС та шефом крайового штабу ОУН-СД 1943 р. в Галичині був пор(учик) Олександер Луцький-«Андрієнко». І тільки «у листопаді 1943 року підпорядковано УПА та УНС центральному військовому керівництву під командою підполковника Романа Шухевича-«Тараса Чупринки», який прийняв пост Головного командира УПА та реорганізував військову структуру. Волинсько-Поліська УПА стала УПА-Північ, військові відділи осередніх земель об’єднано в УПА-Південь, а галицьку УНС переіменовано в УПА-Захід. Терен УПА-Захід був поділений на військові округи (ВО), які були в основному територіялно ідентичні з тодішнім організаційним поділом ОУН-СД на області. Таким чином, у Карпатах була IV ВР (Станиславівська область та Буковина) і VВО (Дрогобицька область)»[80].

Загалом, висновки П. Содоля збігаються зі свідченнями Миколи Лебедя. «Щоб не дати Ковпакові опанувати Карпати, окремим Наказом Проводу Організації формується на терені Галичини «Українська Народна Самооборона» (УНС), — повідомив «Урядуючий провідник». Цю назву впроваджено з тактичних мотивів, щоб обдурити німців принаймні на початку, що це не УПА, а тим самим створити хвилево один тільки явний фронт». «Окремі відділи» цієї УНС, — веде він далі, — формуються впродовж двох тижнів після ухвалення вищезазначеної постанови. Але ким, де, коли і в якій кількості — невідомо. Просто «формуються» і все. Далі ці загони, призначені для війни з «ковпаківцями» «приспішеним маршем» перекидаються «Командою УПА» до Карпат. І тут «першим явним протинімецьким виступом УНС-УПА в Галичині був приготований і виконаний успішний наступ в липні 1943 р. в Святославі коло Сколя на карний табір української молоді з «Бавндінсту»[81]. Зауважмо: не червоні партизани стали мішенню новосформованих загонів, а невідомий «карний табір української молоді», призначеної для примусових робіт у Німеччині.

Натомість рядові учасники подій на власні очі бачили картину дещо відмінну від описаної вище: «невеликі законспіровані відділи в горах», яким «надано назву УНС (Українська Народня Самооборона»)» було створено в Карпатах у червні. Перша їх сутичка з «більшовицькою партизанкою відбулася в с. Боршники Товмацького повіту» (с. Бортники, тепер — Тлумацький район Івано-Франківської області). Якщо вірити цитованому мемуаристу, то відомий бій біля «Чорного лісу» (між селами Посіч і Завій), який тривав з перервами від 27 листопада до 24 грудня 1943 р. вели саме загони УНС, а не УПА. Інші бої УНС було проведено біля с. Недільна Самбірського р-ну (4 грудня) та в районі сс. Кельна, Слобода, Липа (11–12 грудня). Вже в січні наступного 1944 року повстанці з УНС «за наказом Головного Військового Штабу» увійшли до складу УПА-Захід[82].

Не було відомо дати народження УПА не тільки Миколі Лебідю, а й іншим керівникам ОУН(с-д). А якщо було, то тільки таке.

Січень. У «Слові Друзям-революціонерам, членам організації Українських Націоналістів і всім українським самостійникам» того-таки Миколи Лебедя — жодної згадки про УПА або про необхідність її створення. Звернімося до «Постанови» III Конференції Організації Українських Націоналістів Самостійників-Державників (ОУН(с-д)). Відбулася вона, за наявними даними, нагадаю, нібито з ініціативи Шухевича і проти волі Лебедя 17–23 лютого 1943 р. Знову жодної згадки ані про УПА, ані про необхідність її створення. Про підготовку «Української Національної Революції» — є, а про УПА — немає. І це за умови, що 7 лютого відбувся «наступ першої сотні УПА нам. Володимерець»[83].

21—25 серпня. «Постанови» III Великого Збору Організації Українських Націоналістів (тобто ОУН(с-д). Перша згадка про існування УПА: «В той же приблизно час (тобто навесні 1943 р. — Д. Я.) населення північно-західних областей Волині і Полісся почало маніфестувати готовність до активної військової дії. Практичним висловом того стала Українська Повстанська Армія (УПА) на північних і Українська Народня Самооборона (УНС) на південно-західних землях». Це, підкреслюю, єдина згадка на 15-ти сторінках цитованого тому.

Погортаймо сторінки центрального друкованого органу ОУН(б). А. Борисенко в статті «На шляхах збройної боротьби. Українська Повстанська Армія (УПА)» пише: «У відповідь на жорстокий національний та соціяльний гніт, український селянин, щоб боронити своє та своєї сім’ї життя перед нападом німецьких посіпак та кровожадних енкаведистів з большевицьких партизанських банд, щоб охоронити свій дорібок від грабунків, щоб не дати видерти своїм дітям останнього куска хліба — випорав дбайливо захований кріс з набоями та, злучившись з такими ж, як сам, односельчанами, створив перші збройні відділи самооборони (підкреслено автором статті — Д. Я.) Української Повстинної Армії, готовий до загину битись в обороні своєї справи»[84].

Підтвердити або спростувати цю опінію дозволяють інші джерела. Читаємо розділ «Північно-Західні українські землі. Збройна самооборона українського народу». Укладачі «Літопису» навмисне відзначили, що це — «найраніш відомий нарис постання й боротьби УНА на Волині і Поліссі… Написаний наприкінці травня, або на початку червня 1943р.» Текст є компіляцією звітів політичної референтури ОУН(б) та інформативно-розвідувальної служби УПА на Волині та Поліссі. Автор — Володимир Макар («Вадим»), працівник відділу інформації та пропаганди при проводі ОУН(б), яким керували Михайло Полідович («Карпатський») і Мирослав Прокоп («Володимир»), Отже, можемо припустити, що це не стільки фантазія компілятора, скільки офіційний погляд регіонального керівництва оунівською пропагандою:

— «… почали вже в 1942р. творитися самочинно в лісах гуртки переслідуваних німцями українців, що були ворожо наставлені і до німців, і до червоних. Ці гуртки стали зав’язком теперішньої УПА…»;

— перші організовані виступи відділів УПА припадають на лютий — березень 1943 р.»,