Олександра Спаська - Величне дитя піднебесної, Олександра Спаська

А те, що секрет існував насправді, спадкоємець трону не сумнівався.

- Треба почекати поки твій батько прийде до тями.

- У нас немає стільки часу. Треба відправити людей у розвідку, аби мати чітке бачення ситуації, - обперся об перила балкону, вдивляючись у далечінь.

- Я можу піти, - озвучила Марах, на її погляд, найкращу кандидатуру, що б могла справитися з поставленою задачею. - У всій Барелії не знайдеться вправнішого за мене. Відправити загін буде надто відкрито…

- А одна дівчина, що йде в саме пекло, не викличе підозри? Не сміши мене. Не думай, що поки ти будеш розважатися, я буду відсиджуватися на троні.

- Трон не можна полишати напризволяще, - знаючи впертість наступника, швидко зауважила дівчина, достукуючись до розуму, що вже і так все вирішив, пророкуючи хитке майбутнє престолу.

- Хто сказав, що я його просто полишу? – повернувся та нирнув у глиб дівочих очей, від чого Марах відвела погляд. - Я на деякий час уступлю його іншому, - озвучив свій карколомний план та у звичній демонстративній манері, розвернувся та пішов геть.

- Ти у своєму розумі?! – рвонулася Таіра слідом, вже переживаючи за все, до чого може призвести його витівка.

- А що не так? – перепитав, ні на мить не зупинившись, спиною відчуваючи, як його пропалюють поглядом. - Складні часи потребують рішучих вчинків, - сказав, як відрізав не давши Марах можливості протидіяти йому.