Микола Олександрович Бакума - Золотий маг. Книга 1. Зерно

з Вищими витрачається дуже багато енергії. Я візьму із собою Прайма і коли закінчу, відправлю його по тебе. Він приведе тебе до мене. Допоможеш повернутися. І найголовніше — тренуйся медитувати. Зрозумій, це дуже важливо! І важливо зараз, а не потім. І не смій мені заснути на галявині, а то я тебе знаю. Тільки без нагляду — зразу засинаєш.

— Добре. Але, може, я все-таки піду з вами? Чого Прайма ганяти?

— Ні, тобі поки не треба там бути. Все, йди!

Нік вирушив на галявину, а Ліна з Праймом пішли по іншій стежці до порталу. Відійшовши кілька кроків, він обернувся. Як і очікував, дерева стояли стіною і другої стежини вже не було видно. Через хвилин двадцять перед ним відкрилася знайома галявина. Він сів зручніше і почав вправи з медитації. Сьогодні справи йшли ще гірше, ніж учора. Він не тільки не міг відкинути зовнішні шуми, але ще в голову весь час лізли думки про Вищого. Він намагався собі його уявити, та спливали тільки різні картинки з прочитаних фантастичних книг. Через деякий час йому набридло вигадувати, як можуть виглядати Вищі, і він зосередився на вправах. Справа пішла краще. Йому вже вдавалося абстрагуватися від шуму і навіть створювати навколо себе біле поле. Але ніяких сил, потоків, магічних частинок бачити у нього не виходило. Після того, як вправа вийшла кілька разів, Нік вирішив, що на сьогодні достатньо. Він сходив до джерела, щоб напитися та вмитися. Повернувшись на галявину, він побачив Прайма, який нетерпляче його чекав. Він одразу перейшов на біг, щоб не змушувати Ліну чекати занадто довго. Минуло хвилин двадцять, коли захеканий Нік і Прайм добігли до пункту призначення.

— Щось ти не дуже квапився, — сказала Ліна з посмішкою, дивлячись на розчервонілу пику Ніка.

— Та я відійшов на пару хвилин, води попити, а потім гнав, як божевільний, — виправдовувався учень.

— Добре, бачу, що біг. Допоможи мені встати і підемо додому, — попросила його Ліна. — Та й розкажи мені, як твої успіхи з медитацією?

— Ну, ніби вже краще. Мені вдалося кілька разів повністю розслабитися і очистити думки. Навіть вийшло повністю абстрагуватися від зовнішніх шумів. І що найголовніше, я при цьому навіть не заснув, — з гордістю прозвітував Нік про виконану роботу. — Я повторив кілька разів. І з кожним разом було легше налаштуватися.

— От і добре. Це дуже важливо, що в тебе почало виходити.

— Але я не зміг нічого при цьому бачити навколо. Ні магічних ліній, ні якихось інших сил і об’єктів.

— Нічого, це все прийде з часом. Увечері перевірю, Що в тебе виходить.

— А як пройшла розмова з Вищим? — вирішив запитати Нік.

— Нормально пройшла. Але тепер для нас ще менше часу залишилося.

— І що ж такого термінового доручив вам Вищий?

— Тебе підготувати швидше. Я тобі розповідала, Що люди повинні пройти ініціацію, щоб власне стати магами, або навіть спочатку учнями. Але цей процес не такий простий. Точніше, треба пройти дві ініціації. Першу — початкову — можуть робити маги-магістри. Це теж не простий ритуал, але для цього достатньо, щоб людина мала Зерно і бажання стати магом. Під час цього обряду відкривається тільки невелика частина здібностей майбутнього мага. Він вже може збирати, накопичувати магічну силу та вчитися застосовувати її. Я тобі якось розповідала, що маг схожий на посудину. Так ось при початковій ініціації ніби відкривається тільки десята частина посудини, а не вся — щоб учень опанував перші навички роботи з магічною силою і щоб витримав другу ініціацію. Для неї, окрім цього, потрібно ще й вміння медитувати. Тому що другу і остаточну ініціацію проводять тільки Вищі. З ними можна спілкуватися лишень в стані медитації і лишень в порталі. Зазвичай першу ініціацію проводять через тиждень після зарахування до Школи, а другу ще через декілька тижнів після неї. Для цього виділено навіть день, який так і називається — Свято Ініціації.

— Це я все зрозумів. Але не розумію, чому тепер треба поспішати, адже до Школи ще нескоро, та й там ще трохи часу буде? — запитав Нік.

— Раніше ми планували, що початкову ініціацію проведу я тут, щоб ти до життя на Франі трохи отримав навичок роботи з магічними силами. А остаточну хотіли провести у Школі. Але сьогодні разом з Вищим вирішили, що він проведе повну ініціацію тебе тут. Такого ніколи ще не було. Але я з ним згодна, що так буде краще.

— А чому так? Чому я не можу це зробити з усіма в Школі?

— Тому що Свято ініціації, це свято не тільки для нових учнів Школи, а й для всього магічного Ордену. На нього приходять подивитися багато магів, а іноді й представники короля. Та хоч і проходить ця процедура для кожного індивідуально наодинці з Вищим, але все відбувається так, що глядачі, які чекають за стінами школи, бачать закінчення ініціації та вид магії, якою буде володіти майбутній маг. І ми вирішили, що поки краще зберегти таємницю, що у нас з’явився Бойовий маг.

— Ну, може, це і правильно. Мені теж не хотілося б ходити з цим Зерном, як з табличкою на шиї. Краще не виділятися поки. Тож, що у нас тепер з термінами?

— У нас є десять днів на початкову ініціацію та підготовку тебе до зустрічі з Вищим. І повір, я дуже не рада такому терміну. Тепер працювати доведеться ще більше.

— Ну, що поробиш. Треба так треба, — сумно сказав Нік.

Чаклунка нічого не відповіла, тільки із жалем і в той же час з радістю подивилася на свого учня. Її впевненість у своєму виборі почала потроху зміцнюватися.