Ольга Купріян - Щоденник Лоли

відмовляються співпрацювати, якщо я поститиму «сцени жорстокості та знущання з людей»!!! Ну капець! Що «контент на сторінці не відповідає їхнім корпоративним цінностям», і якщо я не приберу відос, вони припинять зі мною співпрацювати. Я в шоці, це ж усе в школі!!! І Паша замість того, щоб підтримати, починає мені розказувати, що можна ВИДАЛИТИ пост! Я й раніше знала, що він нічого не тямить у блогерстві, але щоб настільки!

2. Відос я все-таки мусила видалити. Хоча частина фоловерів пішла й гримнула дверима. Ну і хай, їм же гірше. Нас тут 200 тисяч усе одно. Але рекламодавці, падлюки, поставили ультиматум: треба повернути «лояльність підписників» (погуглила — типу, щоб мене знову полюбили) і чимскоріше, бо вони перестануть платити мені за рекламу і па-па, зарплата.

3. Паша, мабуть, зрозумів, що був неправий, і запропонував мені допомогу з блогом. Зробив пару трюків із паркуру, щоб я зняла з цього відос. В останній момент так стрибнув, що мало не потрапив під машину! Я спершу страшно злякалася… але камеру не опустила — в мене чуйка на хайповий контент! Ну і як його можуть переїхати?! Він же крутий, спортсмен!

Із Пашею, звісно, все ок, але якби його тро-о-о-ошечки збила машина, було б іще ефектніше. Жартую, звісно. Хоча коли я сказала це при Асі й Наті, вони, здається, вирішили, що не жартую. Не всім дано розуміти чорний гумор.

4. Антон Володимирович прочитав нам лекцію про те, які ми пропащі й звалив сам із уроку в лікарню, щоб провідати Семенівну. А ця вискочка Лєра з якогось дива сказала, що ми з ним. Ну капець! Ладно Лєрка староста, але ж учителі повинні ДУМАТИ ГОЛОВОЮ! Чи вони її реально хотіли доконати?! Може, щоб зарплатню не платити? Але скільки там тієї зарплатні — я й то більше заробляю!

Ну, ми не пішли — я, Паша і Назар. Сказали, що буде урок інглішу.

Пізніше.

Новина дня — у нас новий учитель інглішу! Симпатичний такий. Олександр Ігорович. Насправді він МЕГА! Навіть не дуже старий, може, трохи за тридцять. Ще не пенсіонер))) Може, витримає наші нестерпні десяті класи? До речі, це саме той мачо, який мало не переїхав Пашу. Кажуть, що синочок Ігоря Сергійовича. Ну так, логічно: Ігорович же!

А Назар чогось зірвався з уроку й подався в лікарню. Совість у нього заграла чи що?! Пізно! Але Дарина сказала, щоб ми всі виміталися. От вони й пішли. У лікарню. Я не пішла. Домовилися, що почекаю їх на «цвинтарі довгобудів» (це одне з давніх «наших місць»). Трохи моторошне місце, якщо самій гуляти. Але для компанії — саме те. Тоді й нарики, які пачками розкидають там шприци, не дуже страшні.

Після всього ми хотіли взяти по пиву (дякуючи Асі та її «дорослому вигляду») і скинути напругу. Але подзвонила Ната. Назар із Тохою розіграли мелодраму: «Оленочко Семенівно, вибачте нас, ми такі придурки, ми так налажали, можна ми вашого котика пригріємо-нагодуємо!» Не думала, що Семенівна така наївна. Видати їм КЛЮЧІ ВІД СВОЄЇ КВАРТИРИ!!! Назарові й Антону! Хоча...

Паша написав, що втомився й збирається додому. Решта теж. Ну ок.

Пізніше.

Прямо новина на новині цього тижня! Нова училка з економіки! Не знаю, чи вдасться їй переплюнути у стервозності стару, але передчуваю, що з нею буде тяжко домовлятися. Ще б якби вчитель — йому можна всміхатися, кліпати очима і вдавати саму невинність… Але ВЧИТЕЛЬКИ, до того ж нові — це просто ЖАХ!!! Іще й на кінець року… Добре, якщо не хабарниця… Бо тоді всім, крім Назара, капець.

Пізніше.

Вишенька на торті — поверталася додому й зустріла на сходах упоротого Дімона. Фу, мерзота яка. Наче й не перший раз, а щоразу блювати хочеться. Валяється, наче якийсь непотріб, а не людина. Смердить. Морда побита, уся в кров’яці. Згадую про тарганів і попускає. Зазвичай я пробігаю повз нього, не дивлячись, просто щоб швидше пройти. А цього разу він так на мене глянув, наче має до мене діло, — аж захотілося помитися. Яке в мене до чорта діло може бути з нариками?!!

Заскочила в квартиру, наче за мною хтось гнався. Хоч Дімон був такий вгашений, що й голови повернути не встиг би, не те що гнатися за мною. Захряснула двері й зачинила на обидва замки та ланцюжок, чого зазвичай не роблю НІ-КО-ЛИ. Швидко поскидала з себе весь одяг і заскочила в душ. Добре, що є гаряча вода. Не знаю, скільки я там простояла, — мабуть, цілу вічність. Аж бабуся постукала у двері й поцікавилася, чи все ок. Тільки тоді мене наче висмикнуло з цього заціпеніння.

Бабуся спитала, чи заберу я малих із садочка. Я крикнула через двері, що заберу через годинку. Вийшла з душу, закуталася по самі вуха в халат й пішла залити собі чаю. А вода в бутлі закінчилася. Ну не капець?!

6 квітня

Ну от, приїхали. Олена Семенівна в лікарні невідомо на скільки, а ми ще й винні. Ну, не всі ми, ясна річ, а переважно Тоха й Назар. Але тепер усі дивляться на нас, як на вбивць. Особливо малявки. Що цікаво, вчителі, здається, нас не бояться. А дарма! Мало чого — може, вони самі не знають, що в когось із них слабке серце? Чи печінка! Чи, там, е-е-е… щитовидка якась! Перейдуть дорогу комусь із класу — і нате вам, смертельний жарт! Як гарно написала — шкода, що ніде не використаєш, бо рекламодавці теж не розуміють чорного гумору.

Ок, допишу пізніше, бо дівчата надзвонюють. Незручно все-таки писати в туалеті, треба придумати собі якесь інше місце. Часом стільки всього стається за день, що хочеться відразу ж усе записати, бо забудеться.

Пізніше.

Так і знала, що сьогодні щось станеться! Паша приніс у школу БОЙОВУ ГРАНАТУ!!! Нічого собі! Сказав, що його малий знайшов у пісочниці. Оце тема для відоса! Це ж 100% буде бомба! Тобто, хе-хе, граната. Попросила Пашу зняти відео, але він у своєму стилі: «Лола, ти нормальна?! Хочеш без рук і без ніг залишитися? Чи тобі ютуб-канал дорожчий?» Каже, що віднесе гранату після інглішу в поліцію. Блін, така тема пропадає! Усе, біжу, не хочу спізнюватися до нового англійця.

Пізніше.

Новий англієць, хоч і симпатичний, а те ще мудило. Прийшов увесь такий у костюмі та з ходу почав нас пресувати: пишемо твір, мінус бал за незнання лексики, словниками користуватися заборонено. Капець, де Ігор Сергійович таких узагалі знаходить?!! Усі, як на підбір. Ну як же я забула! Це ж його СИ-НО-ЧОК! А насправді просто лузер: хіба нормальна людина добровільно звалить зі Штатів