Тарас Богданович Прохасько - Лексикон таємних знань

у різних місцях Львова. Кожен раз вибирають поле зору - подвір’я, будинок, вікна, проходи, дахи, вулиці, горби, - керуючись відповідним абзацом щоденника. Вибирають довго (часом ще довше фотографують), попередньо обдив ляючи всі деталі ландшафту. К. із щоденником в руках. Вона зачитує вголос, а С. вирішує, що то має бути. С. фотографує з триноги.

Кожен наступний раз участь С. у виборі збільшується. Згодом він забирає щоденника і працює майже сам. К. це подобається. Вона весела, безпечна. Час від часу вони їдять розламане яблуко, п’ють з пляшки коньяк, курять. Іноді довго сидять на присипаній інеєм або листям лавці поруч із наставленим фотоапаратом і говорять про щось інше.

Потім С. зробить кілька знимок так, щоб найсуттєвішим у кадрі була різна К. Для цього досить ледь повернути камеру, К. навіть не зауважить.

А одного разу С., який цілий час намагається зблизити кадр до візії листопода 18го, переконає К., що саме ця знимка тепер неможлива. Тоді, у 18му, тут був сніг. Треба дочека тися снігу. К. погано розуміє сенс арґументів С., і той веде її до природничого музею.

Дорогою вони зайдуть до «Жоржа», проминуть всі передпокої, зали і зальчики, опиняться в кухні. С. там знають, присмажать грінки просто на величезній плиті. Тим часом С. знайде вино, келішки, десь зварить сам каву. Вони пообідають там серед кухарів, тих, хто миє начиння. Він буде несерйозний, оповідатиме про різні способи легкого існування у Львові, про львівські міти. Для К. все це надто цікаво й екзотично. Під кінець С. збере всіх кухарів і сміттярів. Між ними розмістить К. і зробить знимки.

____________________

У природничому музеї вже зачинено, але для С. відчи няють, і вони із К. блукають поміж тварин, рослин та птахів, користуючись безліччю непомітних дверей. Вони проходять кімнатами, вже порожніми, де працюють ботаніки, ентомо логи, герпетологи. На робочих столах - залишені до ранку гербарні листи, личинки, мікроскопи, лабораторне шкло.

Десь на піддашші, після засніженого внутрішнього бал кона, - кімнатка Тараса. Вони застають його на місці. Т. су шить мохи. Це давній приятель С. З ним просто дуже добре.

Т. приніс фенологічну книгу за листопад 1918, він зна вець архівів. Незабаром вони будуть точно знати, як вигля дав кожен день того листопада і як моделювати фотогра фування тепер.

Пізніше з’являється змерзлий Мохнатий. Він - їхній третій.

____________________

Мохнатий - великий, бородатий, волосся зібране у хвіст, у вусі - грубий кульчик. На ньому якісь напівмілітарні речі, ледь не колумбійської армії.

Він цілує всіх, не виказуючи знайомства з К., а С. розказує йому про неї. К. трохи соромно за те, що наоповідала М. в поїзді, але вона бачить, що про це говоритися не буде.

М. голосно говорить, дотепно жартує, невпинно лається. Він багато рухається, не може всидіти. Всі переповнюються його енергією. Тоді він пропонує свій план.

Вони вибігають з музею.

Вони прийдуть до будиночка Тараса. Це стара львівська вілла. Там вип’ють будьчого напоспіх. У Тараса у шафах безліч старого одягу. Вони попереодягаються у чудернацькі костюми. Прихоплять ще якусь пляшку і поїдуть відрестав рованим Тарасовим джипом часів 2ї світової війни до міста. Це балаган, вакханалія і оргія. Джип відкритий, у ньому холодно. Треба весь час кричати, рухатися, танцювати під реґґей і пити. М. цілий вечір курить маріхуану - цигарку за цигаркою. Він керує забавою.

Вони приїжджатимуть до ресторанів, шокуючи публіку, випиватимуть нові порції алкоголю. М. розважатиметься залякуванням бандитів і витісненням зза фортепіано таперів.

А С. і К. з кожним наступним витком учти все більше випадають з оргії, вони в різних її кутках, вони розділені, але вони разом. Тут їх двоє.

Вже вночі всі їдуть туди, де М. працює, - в парк, до атракціонів. Він відчиняє каруселі, чортові колеса, гойдан ки, електромобілі, засвічує усі світла, запускає усе в рух. Всі веселяться як діти, на холодному засніженому циркові руки примерзають до заліза.

На чортовому колесі С., відділений від К. кількома кабін ками, фотографує її зі спалахом - спочатку знизу, потім на одному рівні, потім згори. У світлі спалаху він бачить, що всі вони на висоті Цитаделі, яка тут, за деревами, і К. сфотографована на тлі мурів, бійниць і дзотів.

Хвиля веселощів спадає раптово. Всі замислені, але всім дуже добре. Вони тихо їдуть нічним містом. Т., не радячись ні з ким, привозить їх до Янівського цвинтаря. Тут снігу найбільше в місті. І враження доброго лісу.

Вони прийдуть до могили Антонича. М. заб’є ритуально довгу цигарку. Тепер аж покурять всі. Десь недалеко - могила Мирона Тарнавського. На чорному небі - сяйво від світел міста.

____________________

К. у готельному номері. Вона розуміє, що вже час попра цювати, усистематизувати пройдене. К. намагається щось робити.

Приходить С. Вони підсумовують те, що вже є, запла новують останні знимки.

Робота в місті не вдається. Обоє чомусь сумні. До того ж К. непокоїться. Кілька разів вона телефонує з автоматів. Сьогодні фотографування скінчилося дуже скоро. К. поспішає в готель, де має призначену зустріч. С. все ж від проваджує її, йому все важче залишатися без неї.

У барі «Інтуриста» її чекає молодий красень. С. його не знає, хоч розуміє, що той належить до напівзлочинного світу. Вони втрьох випивають каву. Хлопець поводиться дуже експансивно. До того він досить приємний і симпатич ний, дуже говірливий. К. реаґує на нього так само відкрито, як і свого часу на С. Це її характерна особливість. А С. починає боятися за К. Він розуміє, що все це пов’язане з якоюсь небезпекою. Єдине, що він намагається продемон струвати хлопцеві перед тим, як піти, це те, що К. під його захистом.

С. стоїть там, де закінчується майданчик перед готелем і починається парк. Він бачить, як К. з хлопцем виходять із дверей і сідають до автомобіля, який не міг би належати будькому. Ще він бачить, як слідом за ними рушає машина з тими, кого С. знає як тілоохоронців консільйоріінтелек туала (йому ще на початках С. робив якісь знимки за подвійну платню).

____________________

К. буде слухати музику, курити і дивитися на вечірній Львів. А хлопець розповідатиме дуже багато цікавих історій, жартуватиме і дбатиме про те, щоб К. було якнайкраще.

І їй справді було незле, і хлопець видавався цілком приємним. Він навіть запропонував їй не їхати на нудну, хай і потрібну зустріч, а віддатися його смакові та знанню міста. Вона ж тут вперше. І він