Кирило Легович - Імператор, Кирило Легович

Розділ сімнадцятий 

 

Розділ сімнадцятий 

 

Муссоліні, Гітлер, Путін - приклади найзатятіших захисників демократії, бо якби не вона, ми їх й не згадували.  

                      Франц Гегеншміт. “Божеволія” 

 

Ґрнад підійшов до холодильника й дістав кубики льоду. На столі вже стояла пляшка віскі, але для повного святкування потрібно було додати ще його улюблений інгредієнт - колу. В радісному настрої він ходив по кабінету зі стаканом  напою і щоразу ковтаючи алкоголь, Ґранд ставав все веселішим. 

-Пане Прем’єр-міністре!- заходячи до кабінету промовив Криптор з планшетом, на якому знаходився звіт про проведення спеціальної військової операції.- Як ви й просили: все чітко  й ясно. 

Ґрандова усмішка стала ще більшою від почутого голосу, що ніс приємні новини.  

-Крипторе! Мій любий генерале! Я такий радий тебе бачити! Не хочеш віскі? 

-Напевне, після такої роботи треба, так би  мовити, відмітити нашу перемогу.  

-Ти не уявляєш, скільки я мріяв про цей момент! Знищення «Ордену» було моєю головною ціллю. Я намагався хапатися за все, аби наближати кінець цьому безглуздю! - сідаючи на диван разом з Криптором розпочав Ґранд, дивлячись на  очі генерала, який мав багато запитань. 

-Їх рано чи пізно треба було знищити. 

-Так, і завдяки саме нам, «Орден» не загрожує Галактичному Союзу. 

Гранд демонстративно підняв келих. Криптор не маючи бажання залишатися в коридорі паузи продовжував. 

-Мені здається, що ще будуть якійсь малі філії цього зборища, тому нам слід бути готовими до всього: починаючи від війни і закінчуючи терактами й вбивствами, причетних до знищення «Ордену». 

-«Не кажи «гоп», поки не перескочиш». Не дарма є така мудрість. Зараз будуть активізуватися малі осередки, але вони не спроможні на щось більше, аніж агітацію.  Після розгрому на Плутоні, вони побачили справжню лють Галактичного Союзу й лідера, який стоїть на варті єдності та спокою! Та попри все, ми мусимо бути на сторожі. 

Криптор зробив ковток віскі, вдивляючись в задумливі очі Прем’єр-міністра. 

-Ви про щось думаєте? 

Ґранд відновив погляд на Крипторі, а його пальці забарабанили на спинці білого дивану. 

-Я хочу створити оборонну систему з війська, що зможе ефективно захищати кожен куточок Галактичного Союзу, аби, не дай Боже, «Орден» знову відродиться, і розпочне активну боротьбу, з залученням саме війська й зброї. Ми знищили терористів, тепер залишилося знищити їхніх прихильників! До речі скільки вбитих ви знайшли на Плутоні? 

-Майже всіх. Якщо мати на увазі охорону, то, приблизно, півтисячі в полоні. Що стосується  голів, то  плита через велику частоту обстрілів придавила як тарганів всіх, хто знаходився в бункері. 

-Не може бути! Бункер міцніший аніж будь-який в Сонячній системі, знаходився саме на Плутоні. Що ви там такого кидали, що їх придавило плитами? 

-Точні удари по одній і тій же цілі безперервно! Плюс - розбитий крейсер з вибухівкою. Наші військові дивувалися, коли підбігали й бачили просто глибочезну вирву від обстрілів! 

-Хех! ми змогли дістати їх навіть і там! Не дарма я виділив кошти з будівництва інфраструктури на воєнні потреби! Наші інженери й конструктори добре працювали протягом багатьох поколінь! 

-Якби не таємна робота військового відомства, то ми б «Орден» знищити так не змогли, практично ніколи!  

-Маєш рацію. Я вважав, що Імператори дурні, коли відмовляються від створення їхнього ж захисту, але, як бачимо, вони детально все продумували... 

-А тепер Імператора немає. 

-Ромул помер? - Ґранд промовив це з ноткою тривожності й несподіванки. 

-Ні. Точніше, мені не відомо. Ми знаємо, що вірогідно, вони знаходяться на Титані, але шанс там вижити два місяці - малий. Запасу їжі вистачить, а от з іншим... Наприклад, питання їхнього падіння: якщо капсула впала неподалік Титанового озера,  то це збільшує шанси на виживання, через знаходження колонії. 

-Це ж вони можуть зв’язатися з кимось. На капсулах завжди стоять антени зв’язку. 

-Я про це подбав: усі капсули мають радіус зв’язку 10 кілометрів. 

-Кпиптре! Оце ти відрізав! Це ж взагалі ніщо. 

-Але це не дозволить їм дістати сигнал до Сатурна. Ба більше, кораблі там не часто ходять у нинішній період. А Титан - тільки у певний період часу може на декілька годин впіймати зв’язок, і то з Сатурном.  

-Невже Титан така задрипана колонія? 

-Все, що йде після Марсу -  Богом забуті колонії. Там приїжджають раз і назавжди з усім приладдям. Інколи везуть до столиці колонії, але це рідкість. Антени з великим радіусом дій там просто загнивають і відмовляються функціонувати. 

-Ех, природні особливості.  

-Еге ж! 

-Сподіваюся, вони знайдуть якусь задрипану колонію й будуть  там жити довго й щасливо. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍