Ніл Стівенсон - Снігопад, Ніл Стівенсон

— Чергова стаття зі збірника поширених помилок. Самій вежі Бог нічого не зробив. «І промовив Господь: Один це народ, і мова одна для всіх них, а це ось початок їх праці. Не буде тепер нічого для них неможливого, що вони замишляли чинити. Тож зійдімо і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один одного. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі, і вони перестали будувати те місто. І тому-то названо ймення йому: Бабель, бо там помішав Господь мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі[24]».

— То вежу не зруйнували. Просто зупинили будівництво.

— Правильно. Її не зруйнували.

— Але це ж липа?

— Липа?

— Однозначно неправдива інформація. Хуаніта вважає, що жодну історію з Біблії неможливо однозначно довести чи спростувати, бо якщо інформація брехлива, то вся Біблія бреше, а якщо правдива, то існування Бога доведено, і місця для віри вже не залишається. Історія Бабеля однозначно неправдива, бо якщо люди збудували вежу до неба, а Бог її не зруйнував, то вона мала б існувати й донині — принаймні, мали б існувати якісь її видимі рештки.

— Припускаючи, що вежа була дуже високою, ви покладаєтесь на буквальне прочитання. Про вежу буквально сказано, що вона була «верхом до неба». Багато віків це інтерпретували, гадаючи, що вежа була настільки високою, що сягала небес. Але впродовж останнього століття чи близько того почали знаходити справжні вавилонські зіккурати, і на їхніх вершинах були накреслені астрологічні діаграми — образи небес.

— Це ж треба! Окей, тож реальна історія описує збудовану вежу з небесними діаграмами на вершині. І це набагато правдоподібніше, ніж вежа, що сягає небес.

— Не просто правдоподібно, — нагадує Бібліотекар. — Такі споруди насправді знаходили.

— Менше з тим. Ти кажеш, що Бог розгнівався на людей і покарав їх, але вежа при цьому не постраждала. Але вони кинули її будувати через інформаційну катастрофу — не могли зрозуміти одне одного.

— «Катастрофа» — це грецький астрологічний термін, латиною disastro, означає «нещаслива зірка», — уточнює Бібліотекар. — Даруйте, але з огляду на свою внутрішню структуру я великий любитель non sequitur.

— Та це, насправді, не проблема. Ти в будь-якому разі дуже гідна софтина. До речі, хто тебе написав?

— Переважно я написав себе сам, — хвалиться Бібліотекар. — Тобто я маю іманентну здатність навчатися на власному досвіді. Але цю можливість у мені закодував мій творець.

— Хто тебе написав? Може, я його знаю. Я знаю багатьох хакерів.

— Мій код написав не професійний хакер per se, мене написав дослідник із Бібліотеки Конґресу, він сам навчився писати код, — каже Бібліотекар. — Він присвятив себе розв’язанню поширеної проблеми — пірнаючи в огроми нерелевантних дрібниць, діставати з-поміж них дивовижні перли важливої інформації. Звали його доктор Емануель Лаґос.

— Я чув це ім’я. То він такий собі метабібліотекар. Прикольно, а я думав, що він один зі старих цереушних пердунів, які зараз засіли у ЦРК.

— Він ніколи не працював на ЦРК.

— Окей. Давай до роботи. Знайди всю наявну у вільному доступі інформацію про Л. Боба Райфа і впорядкуй за хронологією. Наголошую на «вільному доступі».

— Телебачення і газети, так, сер. Хвилинку, сер. — Бібліотекар повертається і виходить, порипуючи каучуковими підошвами. Хіро повертається до «Землі».

Рівень деталізації фантастичний. Роздільна здатність, чіткість, сам вигляд підказує Хіро, та й кожному, хто тямить у комп’ютерах, що це неймовірно офігезна програмулина.

Це не просто континенти й океани. Все виглядає достоту так, як виглядає Земля із геостаціонарної орбіти точно над Л. А., включно з погодними системами — величезні закручені галактики хмар, що нависають над самою поверхнею кулі, відкидаючи сірі тіні на океан; полярні крижані шапки витончуються, кришаться і обсипаються в море Половина кулі освітлена сонцем, половина в темряві. Термінатор — лінія між ніччю і днем — саме проминув Л. А. і зараз сунеться Тихим океаном, рухаючись на захід.

Усе рухається уповільнено. Хіро бачить, як хмари змінюють форму, якщо дивитися на них достатньо довго. Схоже, на Східному узбережжі зараз зоряна ніч.

Щось привертає його увагу, якась цятка швидко рухається поверхнею кулі. Мушка? Але в Метасвіті немає мушок. Намагається на ній сфокусуватися. Комп’ютер, зчитуючи відбиті від його рогівки лазери низької потужності, відчуває зміну уваги, а тоді Хіро перехоплює подих, коли він починає мчати вниз на кулю, ніби астронавт, який вийшов у відкритий космос і зненацька випав зі свого орбітального розслабону. Коли він нарешті опановує ситуацію, то опиняється лише за кількасот миль від поверхні Землі, дивиться на суцільну перину хмар і бачить-таки мушку, що летить попід ним. Це супутник ЦРК на низькій полярній орбіті, він рухається з півночі на південь.

— Ваша інформація, сер, — повідомляє Бібліотекар.

Хіро здригається і підводить погляд. Земля шугає вниз, геть із поля зору, і ось біля столу вже стоїть Бібліотекар і тримає гіперкартку. Як і будь-який бібліотекар із реальності, цей демон уміє рухатись геть нечутно.

— Можеш ходити трохи гучніше? Ти мене щойно налякав — просить Хіро.

— Готово, сер. Прошу пробачення.

Хіро простягає руку за гіперкарткою. Бібліотекар робить півкроку вперед і нахиляється. Цього разу його нога видає тихий звук від доторку до татамі, і Хіро чує білий шум, із яким його штани труться об ногу.

Хіро бере гіперкартку і дивиться на неї. Там написано:

Результати бібліотечного пошуку на запит:

Райф, Лоренс Роберт

Він перевертає картку. Зворотний бік розділено на кількадесят іконок з ніготь завбільшки. Деякі з них — маленькі газетні перезнімки. Чимало кольорових, яскраві прямокутники: мініатюрні телеекрани, які демонструють відео.

— Це просто неймовірно, — вражено каже Хіро. — Я сиджу в машині, розумієш? Я підключений через стільникову мережу, ти б не зміг так швидко перекинути в мою мережу стільки відео.

— Я нічого не перекидав, — відповідає демон. — Усе наявне відео зі згадуванням Л. Боба Райфа зібрав доктор Лаґос і помістив у каталог Бабель / Інфопокаліпсис, і цей каталог є у вашій системі.

— А-а...

Розділ 14

Хіро втуплюється в мініатюрний телеекран у лівому горішньому куті картки. Екран розгортається і стає поганеньким дванадцятидюймовим телевізором на відстані витягнутої руки. Запускається відео. Це вбогий запис футбольного матчу зі старшої школи на восьмиміліметрову