Аліна Скінтей - Алхімія, Аліна Скінтей

— Йдімо.

***

Катрайн не дозволяла собі ніколи випивати більше одного кухля еля, не через те, що вона втрачала пильність, чи здоровий глузд. Все тягнулося з дитинства, де над не постійно стояли няні, вчителі і навіть батько, говорячи про те як себе має поводити дівчина роду Шеллі, і що їй можна, а що ні. Випивка входила в категорії «ні». Зараз все було в минулому, вона звільнилася із золотої клітки, та жорсткі настанови батька її переслідували всюди.

Шеллі зробила останній ковток другого кухля еля, сидячи в самому кутку таверни й розглядала тишком-нишком відвідувачів. Селище було невеличким, але здавалося тут всі любили танці та веселощі. Катрайн не могла з певністю сказати, що всі присутні були постійними відвідувачами,  можливо більшість з них були такими ж як вона сама.

Коли за її столик всівся чоловік, досить молодий та досить спортивної статури, Катрайн напружилася. Вона не бачила цього чоловіка в натовпі, не бачила його взагалі, а його одяг гучно говорив про те, що він чужинець.

— Красуне, тобі компанія не потрібна? — він широко всміхнувся.

— Ні, дякую.

— Так холодно мені ще не відмовляли, — тиснув чоловік, він махнув рукою й жінка за прилавком поквапилась принести ще випивки. — Тут хороший ель, еге ж?

— Я чекаю на друга.

— Ваш друг справжній невіглас, якщо змушує таку красуню випивати на самоті в очікуванні.

Чоловік ледь всміхнувся, його погляд затримався на підвісці Катранй, потім його пильний погляд оглянув її одяг.

— Прошу, — жінка поставила два кухлі еля й відразу ж відійшла.

Катрайн не відразу помітила, як натовп який заповнював всю таверну по малу почав зменшуватися. Більше не було масивного скупчення. Внутрішня тривога В Катрайн піднялась до горла, ставши грудкою.

— Можливо ви маєте рацію, — Шеллі награно всміхнулася. — Час очікування вичерпано. Мені час.

— Не час, — настійливо вимовив незнайомець.

Катрайн проігнорувала його слова піднялася із-за столика тай кроку не встигла ступити, як чоловік міцно схопив її за зап’ястя.

— Що ви робите?! Відпустіть!

— Дозвольте відрекомендуватися, — незнайомець широко всміхнувся й також підвівся з місця. — Кауф Келріс, прибув за вами, особистою персоною, щоб супроводити до вашого нареченого та батька. Вони дуже знервовані вашим зникненням.

— Я нікуди не піду! — Катрайн почала смикати рукою, та Кауф був сильнішим.

Іншого нічого не придумавши, вона різко вихопила кинджал із пояса приставив його до горла чоловіка, який був за неї масивнішим, сильнішим.

— Я сказала, що нікуди з тобою не піду. Якщо не відпустиш, я з легкістю, — Шеллі натиснула лезом, лишаючи тонкий поріз який залишив тонку багряну лінію крові. — Переріжу тобі горлянку.

— Брат говорив, що ти норовиста, але не думав, що настільки, — Кауф навмисне зробив крок і Шеллі довелося відступити, щоб справді не перерізати горло чоловіку. — В тебе зараз є чудовий шанс позбавити мене життя. Інакше я силою тебе потягну до столиці, хочеш ти того, чи ні.