Вільям Шекспір - Отелло, венеціанський мавр, Вільям Шекспір

востаннє! Ах! Таке солодке

Ніколи не було таким смертельним...

Я плачу! Так... Але це згубні сльози...

Мій біль, як біль небес: вражає там,

Де любить... А! Прокинулась вона...

 

Дездемона

Хто тут? Отелло, ви?

 

Отелло

Так, Дездемоно.

 

Дездемона

Чому ви не лягаєте, мій пане?

 

Отелло

Чи ви молились на ніч, Дездемоно?

 

Дездемона

Так, пане мій.

 

Отелло

Якщо у вас іще такий є гріх,

Якого вам не відпустило небо,-

Моліться швидше.

 

Дездемона

Що означають ці слова, мій пане?

 

Отелло

Молися ж, та недовго. Відійду я -

Душі, ще не готової до смерті,

Вбивати не хотів би. Ні - о боже!

Вбивати не хотів би я душі.

 

Дездемона

Вбивати - ви сказали?

 

Отелло

Так, сказав.

 

Дездемона

О господи, рятуй мене!

 

Отелло

Амінь, від всього серця!

 

Дездемона

По цих словах - ви не вб’єте, я вірю!

 

Отелло

Гм!

 

Дездемона

І все ж я вас боюся. Ви - страшні,

Коли отак поводите очима...

Чого мені так страшно - я не знаю;

Таж я нічим не винна перед вами -

І все ж я почуваю, що боюсь!

 

Отелло

Подумай про свої гріхи.

 

Дездемона

Мої гріхи - любов моя до вас.

 

Отелло

За неї ти й помреш.

 

Дездемона

Смерть за любов - то неприродна смерть...

Навіщо так кусаєте ви губи?

Хвилює вас якась кривава пристрасть...

То все провісники жахливі; все ж,

Я сподіваюсь, ох, я сподіваюсь,

Що не мені вони віщують лихо!

 

Отелло

Мовчи, ні слова!

 

Дездемона

Я мовчу. Що сталось?

 

Отелло

Ту хустку, що любив я й дав тобі,

Дала ти Кассіо?

 

Дездемона

О ні, клянусь!

Клянусь душею! Запитайте в нього.

 

Отелло

Опам’ятайся, люба! Стережись

Давать брехливу клятву! Ти лежиш

На ложі смерті!

 

Дездемона

Ложі смерті? Як?

Чи зараз маю я померти?..

 

Отелло

Зараз.

Тому покайся у своїх гріхах.

Не заперечуй їх і не клянись,

Бо це не допоможе. Знаю все.

Ти рішення мого не похитнеш,

Не зміниш. Хоч над силу цей тягар,

Але ти вмерти мусиш.

 

Дездемона

Боже мій!

О, зглянься, милий боже!

 

Отелло

Я кажу -

Амінь.

 

Дездемона

Ви зглянетесь на мене теж!

Ніколи вас не ображала я;

І Кассіо любила тільки так,

Як бог заповідає нам любити

Усіх людей на світі. Я йому

Ніколи не робила подарунків.

 

Отелло

Так, небом присягаюся, що бачив

Мою хустину я в руках у нього!

О ти, облудна жінко! Ти мені

У камінь обертаєш серце; ти

Примушуєш те вбивством називати,

Що я вчинити мушу й що вважав

За жертву! Так! Я бачив хустку сам!

 

Дездемона

То він її знайшов; ніколи я

Йому її не дарувала. Хай

Сюди він прийде й скаже правду сам.

 

Отелло

Він все уже сказав.

 

Дездемона

Що він сказав?

 

Отелло

Тобою користався.

 

Дездемона

Як? Злочинно?

 

Отелло

Так!

 

Дездемона

Більш він так не скаже.

 

Отелло

Бо замовк...

Заткнули рота! Вже про це подбав

Мій чесний Яго.

 

Дездемона

Все мені відкрив

Мій невимовний жах! Як, він помер?

 

Отелло

Щоб кожний волос був на нім життям -

Я б кожним помсту вдовольнив мою!

 

Дездемона

О горе! Наклеп зведено на нього,

І я загинула...

 

Отелло

Ганьба, повіє!

За ним переді мною смієш плакать!

 

Дездемона

О, проженіть мене, мій володарю,

Та тільки не вбивайте!

 

Отелло

Згинь, повіє!

 

Дездемона

Убийте завтра; дайте ніч прожити!

 

Отелло

Ти ще й пручатися!..

 

Дездемона

Хоч півгодини...

 

Отелло

Почато справу - нащо відкладати?

 

Дездемона

Дозвольте прочитать молитву...

 

Отелло

Пізно!

(Душить її)

 

Дездемона

О боже, боже, боже!

 

Емілія

(за сценою)

Синьйоре! Гей, синьйоре! Гей! Синьйоре!

 

Отелло

Що там за шум?.. Не вмерла?.. Ще не вмерла?

Хоча й жорстокий, все ж я милосердий,-

Не хочу я, щоб мучилась ти довго...

Так, так.

 

Емілія

(за сценою)

Синьйоре! Гей, мерщій! Синьйоре!

 

Отелло

Хто там?

 

Емілія

(за сценою)

О мій синьйоре, лиш єдине слово!

 

Отелло

Так!.. Це Емілія... Я зараз... Вмерла!

Прийшла сказати, мабуть, що убито

Допіру Кассіо. Великий галас...

Не ворухнеться... Тиха, як могила.

Впустить її?.. Чи ні?... Чи буде добре?

Здається, ворухнулась... Ні... як краще?

Увійде й заговорить до дружини...

Дружини... До дружини... Де? Якої?

Не маю я дружини... О, нестерпно!

Страшна година!.. О!.. Здається, зараз

Почне затьмарюватись зовсім сонце

І тінь земна поглине ясний місяць,-

Настане тьма... Й під нами сколихнеться

Від жаху вся земля!.. 13

 

Емілія

(за сценою)

Благаю вас,

О мій синьйоре добрий! Я повинна

Поговорити з вами!

 

Отелло

Так, я забув...