Юрій Романович Іздрик - АМтм

тілобудови та рухів! нагадує вчинками ангелів! розумом дорівнює богам! втілена краса світу! вінець творіння! А як на мене, то лише квінтесенція пороху. Не потішить мене жоден чоловік — і жодна жінка, хоча своїми посмішками ви ніби натякаєте на власну думку.

Роз (почуваючись покинутим): Панно, ніякої такої думки в нас і не було.

Леббенч (розглядаючи золотий вібратор): Тоді чого ви сміялися, почувши, що люди не тішать мене?

Роз (розглядаючи анальні кульки): Подумалося, принцесо, що раз не тішать вас люди, то й актори можуть сподіватися вельми стриманої від вас гостинності. Ми їх обігнали дорогою сюди — вони саме їдуть запропонувати свою гру.

Леббенч (запихаючи вібратор у зад Розові): Що це за актори?

Роз (запихаючи кульки у зад Ґілю): Ті самі трагіки з міста, яких ви так любите.

Ґіль (запихаючи півкисті в зад Леббенч): Аж настільки?

Роблять вигляд, що кінчають одночасно. Звучать фанфари. Реквізитор поливає всіх імітацією сперми. Заходять статисти у військових черевиках, у кожного в руках — помідори без шкірки.

Ґіль (витягаючи кульки): Це актори.

Леббенч (закашлявшись від штучної сперми): Панове, вітання вам у нашій спальні. Зніміть перуки, звільніть руки, ходіть ближче. Гостинність має свої ритуали й церемонії. Тож дозвольте й мені зустріти вас із належною гостинністю, щоб ви не почули себе зневаженими (розставляє ноги, але потроху втрачає свідомість від анестезину).

Роз (витягаючи вібратор): Вітаю, панове майстри мистецтва, вітаю всіх. Ласкаво прошу всіх, панове актори. Як французи на соколиному полюванні, з місця кинемося на здобич. Послухаємо відразу який-небудь монолог. Дайте нам зразки своєї майстерності для проби. Action — і якомога палкіший.

Статисти починають жбурляти помідорами в Роза та Ґіля, потім валять їх з ніг і безжально копають важкими черевиками. Леббенч лежить уже непритомна, можливо, тому її ігнорують.

— Влад! Як там томограми? Дедалі слабші? Супер. Коли цілком погаснуть, даш загальний план побоїща. Панове, обережно, не пошкодьте All-seeing Eyes і шоломи. Цільтеся по нирках і печінці. Герої повинні померти від розриву внутрішніх органів, а не від втрати крові. Для крові в нас є помідори. Активніше, активніше! Ну що там, Влад? Ще трохи? Працюйте, поросята, працюйте. Черевиків можете не шкодувати. Що, не здихають суки? Зачекайте. Всім зупинитися! Давайте познімаємо з них сканери і камери, а потім доб'ємо. Влад, на томограмах просто зробимо затемнення та й по всьому. Дівчата, сонечка, та не панькайтеся ви з ними. Не можете зняти камери — відрізайте на хрін разом із членами. Час не жде. І не блювати тут! Шоломи, шоломи, обережно. Голови ж відрубувати не будемо. І з Леббенч повитягуйте апаратуру — вона нам більше не знадобиться. Апаратура не знадобиться, що ж іще. Зрештою, Леббенч теж. Все? Познімали. Забирайтеся з кадру к бісовій матері. Помийте там усе. І самі помийтеся, помічниці обстругані. Так, масовка, поїхали далі. Тепер можете бити по головах. Швиденько, швиденько. Живучі зарази. Ну що, є? Перевірте пульс. В порядку? Ок. Тепер зібралися в коло й робимо пісс на трупи. Що таке? Та ви задовбали, бля! Дівчата, роздати цим придуркам по пачці сечогінного й по літрі води. Перекур п'ятнадцять хвилин. І щоб після перерви сцяли всі синхронно. За синхронність премія буде. Пішли всі нафік, з-перед очей моїх! Влад, давай подумаємо, що робити далі. Томограми піссу дамо на мультиекран і сколажуємо, ок? Зробимо такий оптимістичний фінал. Тепер таке: Розенкранц і Ґільденстерн мертві? Мертві. А от чувіха… Прийде до тями, крику наробить. Не різати ж її. А знаєш що, давай утопимо її у ванні. Ну типу, посковзнулася, впала, вдарилася головою, зійшла з розуму і потонула. Здається, навіть у сценарії щось подібне було. А тіло потім можна буде використати для некрофільного сиквелу. Що скажеш? Правда, супер? Ок. Давай і ми перекуримо, поки ці ідіоти воду п'ють. Ага, і не забути папку їй зняти зі спини. Крокодил усе-таки. Ще знадобиться, може. Let's go?

(Виходять.)

Який час стоїть  м е р т в а  тиша. Потім з ліжка долинає тихий спів:

Там уже й коханий мій

Знову за дверима —

Плащ, сандалі, ніжний кий,

Серце херувима.

Плащ-палатка, довгий член

І маріхуана.

Ми кохались день за днем,

З вечора до рана.

Так і знайте: він помер

Від оргазму тихо.

Не траплялось дотепер

Ще такого лиха.

Саван чистий, ніби сніг…

Квіти світять біло…

Та ніхто не впав до ніг,

Не ввійшов у тіло.

Входить Король.

Партія

Партія була не зовсім звичною, не зовсім, так би мовити, хрестоматійною: починалося з локальних осередків, які хоч і не охоплювали всього загалу, та цілком ефективно створювали мобільні точки політичної напруги, що завдяки нехитрим комбінаціям і перестановкам займали все ширші ареали; потім прийшла черга на мобільних, сливе опереткових лідерів, які дешевою демагогією й піарними маніпуляціями переманювали на свій бік найбезпринципніші частини опозиції; пізніше з розстановки сил проявилася сяка-така ідеологія, що, як і кожна дієва ідеологія, була цілком тривіальною; аж поки врешті віртуозна підступність цілої стратегії не призвела до такої ситуації на дошці, коли будь-який хід, кажу вам, будь-який, — загрожував негайною поразкою.

Втім, ішлося навіть не про поразку як таку, а про втрату елегантності, чи що.

Стрьомна — з мого боку принаймні — складалася партія.

В одному куті рясніло нагромадження цілком зайвих фігур («надлишкових деталей», сказала б дотепниця А. Бобик), що плуталися одне одному під ногами, заслоняли краєвид і надокучали непотрібними балачками. Там, нависнувши над пішаковим тілом Ж. Колбасіна, стояв похмурою турою Ф. Боро, тримаючи, однак, під евентуальним ударом ціле перехрестя; зграя роззяв, що обіцяла швидко розповзтися, утримувала тим часом задушливими випарами непритомність нещасної Meowth, але вічно це тривати не могло, і після спаду аншлагового ентузіазму юрби вона, Meowth, обіцяла стати однією з найвпливовіших фігур. Невдаха-поліцай взагалі не робив жодної погоди — його чекало звільнення за безпорадність і невикористання газового балончика. Натомість Леббенч, всесильна Леббенч знаходилася зараз на протилежному полюсі шахівниці, надійно захищена загоном берегинь, у ряди яких за час моєї відсутності встигли вступити сіамки полі-ксени, карла-марла, старша-едда, бгахават-гіта та всі їхні подруги. На моєму боці все ще тримали оборону зондер-команди хрестоносців та звабний привид всюдисуще-невгамовної Евки виникав то тут, то там, вносячи сум'яття в і без того не надто стрункі лицарські ряди. Зрадливі ж добровольці Павел і Петра стояли посеред поля, граючи в орлянку — визначаючи, кому з них першому рушати в бій. Однак монетка, — на те вона й Загір, — все скочувалася в діру каналізаційної решітки, по-зміїному