Ангеліна Кріхелі - Містичне кохання (збірка), Ангеліна Кріхелі
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Михаїле, мені страшно…
— Не бійся все буде добре! Я ж поряд!
— Це зараз ти поряд! Але ж так буде не завжди? — вона спробувала заглянути йому у вічі.
— Ти хочеш почути, що я тебе ніколи не кину? Дуже по-жіночому.
— Михаїле… — вона докірливо похитала головою.
— Послухай, я не знаю, що буде завтра чи, наприклад, післязавтра. А не те, що ще пізніше. А пообіцяти та не виконати — це не в моїх правилах.
— Ой які ми правильні!
— Ти чуєш мене? Я нічого не обіцяю. Але дуже постараюся, щоб тобі не було страшно якнайдовше. Гаразд?
— Гаразд. Навіщо ти мені це все показав?
— А хіба ти не зрозуміла?
— Ні.
— Хм. Потім зрозумієш.
— Ти що, мені зовсім нічого не поясниш?
— Не поясню.
— Але чому?! — вона смикнула його за руку, і він обернувся до неї обличчям. — Чому?
— Я поки що відповім тобі так: я справжнє зло для тебе та для людей. Тому що набагато простіше бачити факти чорними чи білими, і ніяк інакше. Тобто так, як це роблять ангели та люди. Моя система бачення подій сильно відрізняється від вашої. Я можу бачити факти у кольорових фарбах. І лише так. Розумієш?
— Ні…
— У такому разі просто запам'ятай, що я зараз сказав, а потім обов'язково зрозумієш, — промовив він і продовжив перерваний шлях. — Ти йдеш?
— Так. Так! — поквапилась вона, наздогнала його і несміливо простягла свою руку до його долоні.
— Та що ж ми, маленькі, чи що, за ручку ходити?
— Ага.
— Ага?
Вона мовчки схилила голову і засмучено опустила руку.
— Здається, і я просочилася цією їхньою особливою магією, коли так важливо почуватися необхідним та захищеним, — тихо зізналася Марія. — Так дивно, адже це моя робота — захищати. А тепер мені хочеться бути на їхньому місці. Але щоб той, хто захищає, не був таким же недосяжним, як ангели. Тепер я розумію, чому вони схильні вірити вам більше, ніж нам...
— Та що ж я, монстр який?! Ага, то ага!
Він схопив її за руку і потягнув за собою, піднімаючись сходами до квартири Георгія, давно залишеної ними. Михаїл не знав, що сказати їй у відповідь на це визнання власної слабкості та прихильності до нього.
Коли вони увійшли, жінка біля ліжка Георгія молилася, стоячи навколішки і склавши руки перед собою. Вони пройшли на кухню. Він закурив, сідаючи на табурет.
— Щось не те…
— В якому сенсі?
— Щось іде якось підозріло. Невже ти не помічаєш?
— Я взагалі нічого не помічаю. Ти ж сам казав, що жінка, що Жора врятується, адже ти все вже придумав, і все йде за твоїми планами. Хіба ні?
— У тому й річ, що ні.
— А що не так?
— Не так, наприклад, те, що це не та жінка.
— А хіба це щось змінює? Хіба не все одно, яку жінку він покохає? Точніше, у яку жінку він закохається.
— О, ні, це чи не вирішальне значення, кого саме любити. Іноді ілюзія кохання коштує багато років прозріння. Це докорінно все змінює. І потім вона якось підозріло швидко обрала собі призначення. Як вона взагалі потрапила сюди? Не та жінка, отже, не та поведінка. Отже, можуть бути непередбачені наслідки.
— Наприклад?
— Наприклад, він може не прокинутися. Або прокинутися, але з наслідками.
— З якими наслідками?
— Інвалідом він може прокинутися, розумієш? Людиною із загальмованими процесами мислення.
— Розумію…
— Ні, ти не розумієш. Тоді це означає, що ми із завданням не впоралися. Ні ти, ні я. І ми понесемо за це заслужене покарання.
— Але ж ми ні в чому не винні!
— Це ти так вважаєш. Якщо роботу не завершено, це все одно, що вона і не розпочата. А це майже ігнор наказів безпосереднього начальства. Як ти вважаєш, чи є нас за що карати?
— Виходить, є за що. Карати завжди й всіх є за що. Але ж…
— А решта нікого не хвилює. Ось так!
— То що робити?
— Рятувати Георгія!
— Але ж жінка вже прийшла! Не виганяти ж її, зрештою! Та і якщо цю вигнати, де гарантія, що та прийде?
— Здається, ти починаєш думати… — з часткою іронії промовив він, гасячи цигарку об власну долоню.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Містичне кохання (збірка), Ангеліна Кріхелі», після закриття браузера.