Уляна Пас - Щастя на порозі, Уляна Пас

На ньому лише рушник, котрий мало що прикриває. Волосся все ще мокре після душу, а краплини стікають на міцний торс. Я, як та ідіотка, витріщаюся на його тіло і зовсім забуваю про те, що було б добре відвести погляд. 

- Доброго ранку, Мілано. Як спалося? - мені здається, чи голос у Натана звучить задоволено? 

- Чудово спалось! - бурчу і таки знаходжу в собі сили підняти погляд від району його грудей до очей. 

- Це добре. Ти в душ? - і чому мені здається, що після моєї відповіді він захоче скласти мені компанію? Схоже, мені таки потрібен чоловік, а то скоро сама накинуся на Краєвського. 

- Так, - відповідаю та чекаю його реакції. Тільки от нічого не стається. Натан просто відступає, даючи мені можливість пройти у ванну кімнату. 

Просити мене не доводиться. Вже за декілька секунд зачиняюся у ванній кімнаті та притискаюся спиною до холодних дверей. Здається, я сходжу з розуму! Не вистачало тільки закохатися у цього чоловіка! У нього ціла купа таємниць, а настрій змінюється зі швидкістю світла. Мене тягне до нього - і це факт, тільки я буду змушена утримуватись до останнього. Для початку варто краще пізнати його, а вже потім стрибати у ліжко. 

Після душу стає трохи краще. Якраз прокидається Аня і поки одягаю її, встигаю охолонути. На кухню заходжу з маленькою, щоб приготувати їй сніданок.

- Можеш її потримати? - запитую у Натана, котрий якраз допив свою каву. На щастя, він вже одягнувся в костюм і, здається, зібрався на роботу. - Я суміш приготую. 

- Так, звісно! - Краєвський без проблем бере маленьку на руки, а я знову залипаю на тому, як правильно вони дивляться разом. - Сьогодні привезуть годувальний стіл, щоб тобі було зручніше. Якщо потрібно ще щось, склади список. Я не сильно розуміюсь у тому, що необхідно маленькій дитині. 

- Добре, - думаю, що сперечатися немає сенсу. Все ж таки Натан взяв на себе цю відповідальність, а мені треба звикати, що не все тепер на моїх тендітних плечах. 

- Моя мама в курсі, що ви тепер живете тут. Якщо ти не проти, вона провідає Аню сьогодні, - Натан уважно слідкує за моєю реакцією. Цікаво, чого він чекає? Що я відмовлю?

- Я не проти, - спокійно відповідаю. - Якщо вона буде тут, я хотіла б з'їздити додому. Треба забрати швейну машинку і деякі речі. 

- Навіщо вона тобі? - щиро дивується чоловік. - Хочеш і далі шити на замовлення? Мілано, тепер тобі не потрібно працювати. Я можу забезпечити обох своїх дівчат. 

Його висловлювання про "своїх дівчат" змушує мене сильно розгубитися. Це звучить так… мило, але я все одно не готова так просто здаватися.

- Ти не зобов'язаний забезпечувати мене. Принаймні поки я не твоя дружина, - пояснюю спокійно. - Я не звикла сидіти без роботи, тому…

- Я зрозумів, - несподівано Натан посміхається, абсолютно щиро. - Добре, це твоє право. Сьогодні залишу Олега тут. Він чекатиме на вулиці у машині. Скажеш куди треба їхати, він тебе відвезе. 

- Спасибі! - а це приємно. Не доведеться трястися у переповненій маршрутці з речами. 

Поки годую Аню, Натана ніде не видно. Сподіваюся, що він вже поїхав на роботу та розумію, що він не піде, не попрощавшись. Коли виходжу з маленькою у коридор, помічаю, що Краєвський якраз одягає пальто.

- У мене сьогодні багато справ, - він зупиняється повністю одягнений і розглядає нас з Анею. - Телефонуй тільки в екстреному випадку, добре?

- Та я взагалі не збиралася… - фиркаю, але договорити не встигаю. Натан наближається і накриває мої уста своїми. Це лише кількасекундний дотик, а у мене абсолютна порожнеча в голові. 

- Я знаю, - він хмикає і відступає. - Номер Олега залишив на столі у вітальні. З усіма питаннями до нього. Бувайте!

Краєвський знову наближається, але цього разу для того, щоб поцілувати в щічку Аню. Маленька усміхається, і Натан дарує їй свою усмішку у відповідь. Коли за ним зачиняються двері, видихаю з полегшенням.  Коли цей чоловік такий милий і хороший, я просто не можу стриматись. 

А може, дійсно варто дати нам шанс? Видно ж, що нас обох шалено тягне одне до одного! Але страшно то як! Не хочу в результаті отримати розбите серце! Від одного Краєвського моя сестра вже постраждала! І хоч Натан здається мені справжнім чоловіком, котрий відповідає за свої слова, я пам'ятаю, що він говорив тоді, у новорічну ніч. 

Я бачу лише один його бік, але є й інший. Чи буде моя думка стосовно нього такою ж, коли усі його таємниці відкриються?