Томас Олд Х'ювелт - Відьма

комунальній службі, вони чіпляють окуляри Бурака «Рей-Бен» відьмі під хустку. Окуляри балансують на кінчику її носа трішки набакир, але ще один рух палицею — і вперше за триста п’ятдесят років Катаріна ван Вайлер носить дорогий, модний аксесуар, що пасує до її залізних ланцюгів. «Хто тепер моя сука?» — заходиться у репі Бурак, хлопці ушкварюють брейк і поп, а Джі-Зі разом із Біґґі переконують: «Візьми ту відьму, вдар, розтрощи спину…»

Звичайно, традиційних жартів там багацько, але ж перейдемо до кадру, де Катаріна рухається далі алеєю позаду супермаркету. Хлопці поспішають за нею. Коли вони повертають за ріг, відьма вже щезла, але ж хлопці знаходять те, за чим вони справді полювали, — окуляри Бурака. Або те, що від них лишилося. Камера смикається, збільшує зображення на асфальті, чути здивовані, схвильовані вигуки і голос Тайлера: «Обережно, не торкайтеся їх…»

Окуляри вщент розплавилися, інакше й не скажеш. Одна з лінз луснула, інша пішла хвилями, як м’який пластик після нагрівання. Спалений, розплавлений пластик взявся бульбашками і ще тримає скло, одна з дужок оправи стирчить, ніби антенна. Помітно навіть логотип «Рей-Бен». Але там ще є дещо. Чорна, хрустка, шарувата субстанція. Чітко видно, що вона приліпилась на оправу, а не становить частину її конструкції. За текстурою вона схожа на ізоляцію, що стирчить із діри в оштукатуреній стіні. «Боже, що це таке?» — запитує хтось. «Господи, та воно ж смердить», — кричить інший голос. Видно, як Тайлер суне руку в морозильний пакет і піднімає окуляри. «Вони ще гарячі…» — каже він, затамувавши подих. Окуляри пристали до асфальту і, відриваючись, ляскають. Тайлер підносить доказ до відеокамери і декламує: «Ось вона — історична мить».

Наступні кадри знято у шкільному кабінеті хімії. У субтитрах з’являється напис: «Середня школа ім. Джеймса І. О’Ніла, Гайленд-Фолз». Лоуренс Вандермеєр і Тайлер, він же оператор, ловлять кожне слово лаборанта, чепурного сивочолого чоловіка. Його пальці тхнуть тютюном, і він досліджує рештки окулярів під мікроскопом. «Отже, ви дійсно не знаєте?» — повторює Тайлер схвильовано, оскільки саме цього й очікував; а втім, він помітно розчарований, ніби насправді… ну, очікував чогось. Лаборант вимикає світло і жваво відповідає: «Чортів син буду, якщо знаю, що то таке. Надто сильно спалено, щоб визначити. З огляду на запах, там, імовірно, є сірка, але за структурою, здається, це швидше органіка. Але, хлопці… що, в біса, ви зробили тим окулярам? Щоб розплавити скло, вам потрібна температура у тисячу чотириста градусів. Проте пластикову дужку навіть не пошкоджено, бачите? А такого не буває. Бо ж якби окуляри отак швидко вистигли, інша лінза тріснула б так само».

Боже ж мій, 1400 градусів! Чи можливо таке, що Відьма Чорної скелі використовує стільки енергії, щоб продемонструвати, що вона досягає таких шалених температур? Чи то якесь геть не знане, надприродне явище? А як вам цей палений слиз? Пан Мейсон зі школи каже, що то сірка, але яка має органічну структуру. Звісно, про нашу теорію ми йому розповісти не можемо, але… зараз барабанний дріб… чи не знайшли ми перше вагоме підтвердження існування ЕКТОПЛАЗМИ???

Спеціально роз'яснюємо для невігласів:

«Ектоплазма» — це термін, придуманий французьким фізіологом Шарлем Ріше як назва для субстанції, яку виділяє або проеціює медіум, або ж нематеріальна енергія (так пояснює Вікіпедія). Ми всі бачили світлини, на яких медіуми у відключці вибльовують таку собі здоровезну хмару картопляного пюре. Зазвичай медіуми були фейковими, а картопля — справжньою, саме тому наука й заперечує існування ектоплазми.

Та якби й так, ектоплазма завжди була пов'язана з привидами, з того часу, як, того, побачили першого привида. Та навіть зараз, коли у «Проклятті» постає ота ціпочка з молочним коктейлем у глотці, вона з'являється у вигляді пухкої хмари у кутку спальні під стелею. А ще у «Відьмі з Блер» є таке собі «синє желе», що розповзається по рюкзаку того неграмотного хіпі вночі перед тим, як відьма його хапає.

Це все означає, що висновки робити зарано, але ж, холера ясна, ми у захваті! Потрібне ґрунтовне наукове дослідження! Ми на «Розплющ свої очі» ретельно зберігатимемо цей доказ в наших архівах для «Нешнл джиогрефік». Н. Дж.: ви можете отримати його безкоштовно з будинку Тайлера в обмін на нову пару сонцезахисних окулярів (Бурак каже, що то має бути «Рей-Бен», бажано, rb8029K Aviator Ultra лімітованої серії).

Попри всі очікування, вони майже провалили «тестування шепоту». А сталося це тому, що нагода виникла більш-менш неочікувано, й вони не змогли ані зважити варіанти дій, ані докладно їх обговорити. Оглядаючись назад, Тайлер дійшов висновку, що навіть якби в них було достатньо часу, однаково витівка була збіса ризикованою. Але іноді наукові досліди доводиться проводити у кратері вулкана, що вивергається, і нічого з тим не вдієш.

Тієї неділі по обіді Тайлер вирішив піти з Лоуренсом та Флетчером на прогулянку до лісу за їхніми будинками. Дерева кидали вогненні кольори на вологі стежки і світилися надзвичайно яскравим світлом в очікуванні кінця місяця, коли їм настане час блякнути та скидати листя. Доріжка різко повернула ліворуч і почала підніматись угору схилом до оглядового майданчика, а хлопці інстинктивно попрямували уздовж Струмка Філософа, де не було прихованих камер, що виводили усю систему природних стежок гори Нещастя на монітори Відьмоконтролю.

Лоуренс і Тайлер прогулювалися уздовж струмка, між іншим обговорюючи практичні аспекти «тестування шепоту», як раптом Флетчер натягнув поводок і почав гарчати, його вуха стали сторч.

Тайлер двічі обмотав повідець навколо зап’ястя і підготувався до будь-яких несподіванок.

Віддалік вони почули схвильовані голоси й побачили, як щось ворушиться серед дерев. Флетчер почав несамовито гавкати. Тайлер і Лоуренс обмінялися здивованими поглядами й поспішили за Флетчером туди, де слизьке річище розходилося, струмок відходив убік, а схили, що його оточували, ставали вужчими. На лівому березі Бурак, Джейдон і Джастін оточили Відьму Чорної скелі. Вони тицяли в неї довгими гілками. Зачувши собаку, Бурак і Джастін озирнулися й підняли руки з широкими посмішками на обличчях.

— Боже, — пробурмотів Тайлер. — Спокійно, Флетчере. Лежати! — Він натягнув повідець і вклав його в руку Лоуренсові. — Тримай його і не підходь ближче, інакше він з переляку збожеволіє.

Лоуренс кивнув, і Тайлер побіг до хлопців.

— Якого біса ви тут робите? Припиніть!

— Ти ба, кого я бачу! Це ж наш безстрашний лідер, — засміявся Джастін. — Ми проводимо наукове дослідження. Доводимо, що її зроблено з твердої речовини.

— А саме так