Ярослав Йосипович Мельник - Маша, або Постфашизм

привів її сюди. Це кінець всього мого минулого життя. Далі буде щось або жахливе, або прекрасне — тільки щось зовсім нове, де я бу­ду зовсім іншою людиною. І буду жити не тут, де мене пам’я­тають і знають лише колишнього. Це передчуття з’яви­лося раптом, як блискавка, — і настільки ясне, що у мене не було й тіні сумніву.

7

КОНСТИТУЦІЯ В ДІЇ

Сьогодні вранці Вища Контрольна Рада Рейха ввела у дію перший параграф Конституції Рейха, згідно з яким захист основ Рейха є не менш важливим завданням державних органів Рейха, ніж свобода людських думок і дій. Конституція (навіть найбільш вільна) чогось може існувати лише після того, як забезпечено існування цього «чогось». Як сказано в Постанові Вищої Контрольної Ради: відтепер, з метою збереження стабільності на планеті Земля, забороняється пропаганда будь-яких ідей, що виходять із так званого «вчення консервативного гуманізму». Особи, які поширюють ці шкідливі і надзвичайно небезпечні ідеї, будуть відтепер затримані та ізольовані. Як виняток створено Перше Поліцейське Управління Рейха, на яке покладено виконання вищевказаного рішення. Рішення застосовувати насильство проти людини — прийнято Вищою Контрольною Радою після тривалих роздумів, воно має вимушений і винятковий характер. Вища Контрольна Рада сподівається знайти розуміння та підтримку в абсолютної більшості громадян Рейха.

Коментар редакції

Як повідомляють наші місцеві кореспонденти, обстановка на планеті абсолютно спокійна. Більшість громадян навіть не чула про таке «вчення». Але, дізнавшись, що йдеться про якесь перетворення «тварин» в «людей», вони просто сміються, не розуміючи, яким чином дорослій людині можуть прийти в голову такі абсурдні ідеї. Ось що передає наш кореспондент, який побував сьогодні вранці на одній із найбільших сторових ферм у Сонячній долині Департаменту Таджикистану в Середньоазійському Штаті.

«Тисячі сторів гуляли на полях під охороною кінних пастухів, одягнених у знайомі “ковбойські” костюми, які пристосовані до середньоазійської спеки. Я звернувся з питанням про те, як він ставиться до ідей, що їх висловлюють “консервативні гуманісти”, до директора ферми пана Омара Самулаєва. «Це якесь безумство, яке треба негайно зупинити, — сказав пан О. Самулаєв. — Захисники “прав тварин” повинні знати міру. Наша ферма забезпечує м’ясом сторів величезний регіон Середньої Азії і, частково, Департаменти Індії та Туреччини. Ми також вирощуємо особливу, “чорну”, породу сторів, яку зі задоволенням споживають жителі Південно­африканського та Північноамериканського Штатів. Жалість до тварин слід проявляти в розумних межах. Не треба мучити тварин. Треба стежити за тим, щоби вони були ситі та обігріті. Треба їх лікувати, якщо вони хворі. Треба, нарешті, умертвляти їх гуманним способом. Але робити з нашого світу божевільню, звинувачуючи всіх нас у споживанні тваринного м’яса й у тому, що ми не садимо тварин до себе за стіл, ми не дозволимо. Весь колектив нашої ферми (а це сотні простих людей) гаряче підтримує рішення Вищої Контрольної Ради щодо припинення цієї пропаганди божевілля. Так, ми всі — за свободу, але не за те, щоби давати свободу купці якихось психічнохворих людей, свободу зводити наклеп на весь людський рід».

Редакція також звернулася до директора Психіатричного Цент­ру при Академії медичних наук Рейха штандартенфюрера пана В.-К. Оленіна з проханням прокоментувати ситуацію.

Г. Р. («Голос Рейха»). Пане директоре, чи вважаєте ви, що в цьому випадку йдеться насправді про порушення людської психіки?

В.-К. Оленін. Насамперед я хотів би сказати про так звані «ідеї-фікс», які можуть оволодівати людською свідомістю. Чомусь прийнято вважати, що ці «божевільні ідеї» народжуються в мозку «божевільних людей» і тільки для «божевільних» людей і небезпечні. Насправді ж «ідею-фікс» тому так і називають, що вона здатна проникати в мозок абсолютно нормальної, як ми з вами, людини і заражати його собою.

Г. Р. Як це можливо?

В.-К. Оленін. Річ у тому, що в кожній «ідеї-фікс» присутня так звана «самоочевидна правда», перед якою слабо озброєна людська свідомість капітулює. І, таким чином, людина стає, сама того не помічаючи, ще одним носієм цієї ідеї. При цьому голов­ну роль відіграє підсвідомий страх — страх помилитися, що його викликає «ідея-фікс».

Г. Р. Чи могли би ви навести більш конкретні приклади?

В.-К. Оленін. Наприклад, у дуже давні, доісторичні, часи люди вірили, що Бог — це кішка. Або корова. Чи можемо ми стверджувати, що ціле плем’я зійшло з розуму, якщо почало обожнювати звичайну кішку, молитися на неї? В інших племенах, скажімо, ми зустрічаємо і такі навіжені ідеї, як необхідність злягатися з деревом, щоб воно добре родило. Досліджуючи психіку стародавніх людей, ми дійшли висновку, що вони насправді вірили, ніби людське сім’я, вилите в дупло дерева, зробить це дерево плодоносним. При тому переконати їх в помилковості думки було неможливо, бо в разі невдачі винним вважали «погане сім’я» людини. А «поганим» воно ставало від того, що людина згрішила в чомусь. А оскільки безгрішних людей немає, то людина, яка зазнала невдачі, завжди знаходила «свій гріх». Жодна сила не переконає таку людину, що ідея, яка нею володіє, — безглузда, надумана, фіктивна.

Г. Р. Гаразд, повернемося до нашої дійсності. Чи може думка, що тварини — це люди, розглядатися як така «ідея-фікс»?

В.-К. Оленін. Безумовно. Всі ознаки перед нами. По-перше, ця думка здається абсолютно дикою і неможливою — на перший погляд. Тому більшість людей її відразу ж відкидає як щось таке, що не вкладається в рамки понять. Однак вона все-таки породжує пер­винний шок: про це свідчить занадто бурхлива реакція неприйняття. Ідеї-фікс мають дуже велику енергетику. Хоч свідомість їх відразу відкидає, вони, проте, проникають у підсвідомість, де діють підступно, без відома людини. Досить якого-небудь «підтвердження дійсністю», щоб ідея непомітно опанувала свідомість.

Г. Р. Що ви маєте на увазі, коли говорите про «підтвердження дійсністю»?

В.-К. Оленін. Звичайно, я маю на увазі збіг, бо «ідея-фікс» — ідея з самого початку помилкова. Якщо, скажімо, стародавня людина відразу ж відкинула думку, що її сíм’я здатне зробити дерево плодоносним, але згодом вона стала свідком того, як дерева сусіда, який цю думку поділяє, вгинаються від плодів (на відміну від її власних дерев), — у неї мимоволі з’являються сумніви. Людина бачила, як сусід «запліднював» свої дерева — й ось вони плодоносять...

Г. Р. Тобто ви хочете сказати, що вона в якомусь сенсі почала вірити в ідею?

В.-К. Оленін. Авжеж, тому що «ідея знайшла підтвердження». Людина безсила проти фактів. Але про який факт мова? Адже ми з ва­ми розуміємо всю абсурдність і безпідставність цієї ідеї. І, тим не менше, сама дійсність ніби підтверджує її!

Г. Р. У той час, як насправді існують зовсім інші причини того, чому в однієї людини врожай, а в іншої — неврожай...

В.-К. Оленін. Абсолютно вірно. Але це ми з вами розуміємо. А