Барбюс Анрі - Вогонь, Барбюс Анрі

Не віддам каски.

У мертвяка відбирають гаман з ще теплими паперами, бінокль, гаманець і камаші.

— Сірники! — гукає Блер, струснувши коробочку.— Є! Ось!

— А, тварюка! •— стиха волає Вольпат.

Тепер ноги на плечі й гайда.

Вони жбурляють трупа в куток і мчать стрімголов, охоплені панічним страхом, не думаючи про шерех, що його зчиняють.

— Сюди... £юди... Гей, хлопці, не відставайте.

Вони біжать мовчки лабіринтом незвичайно безлюдних безконечних переходів.

— У мене сперло дух,— хрипить Блер,— мені капець...

Він хитається й пристає.

. — Та напружся, стара калошо! — репетує Пепен, задихаючись. '

Вій хапає його за рукав і тягне за собою, як норовисту коняку.

— Ми дома! — каже раптом Пупарден.

— Так, я впізнаю це дерево.