Володимир Наумович Міхановський - На траверсі Бета Ліри, Володимир Наумович Міхановський

— Кульова. Певно, самогубство, — зітхнув Мардон. — Він видався мені людиною, котру пригнічує нечисте сумління. І, крім того, ось це… — Вуд кивнув на батарею порожніх пляшок з-під віскі, що вишикувались У кутку.

— Не поспішай з висновками, — сказав Арчибальд. — Якщо це самогубство, то де револьвер, з якого він застрелився?

— Але хто ж тоді?..

— Оце ми й повинні з’ясувати. Я певен, що це вбивство. Не уявляю, кому Річард міг стати поперек дороги. Тільки б нам урятувати його… Швидше лікаря. — І Арчі кинувся до дверей.

Раптом хрипке, важке дихання пораненого затихло. Арчибальд підніс до губ Кроулі маленьке дзеркальце: поверхня його не затуманилась.

* * *

— Ну, що там ще? — кинув Джон Триллінг, який уже зібрався виїздити.

До нього підбіг захеканий начальник тюрми.

— Біда, бос!

— Завжди у вас біда.

— Біля воріт зібрався натовп. Вимагають видати Катіля Револьса.

— Так швидко?

— Вони дізнались про вибух і загибель Гуго Парчеллінга. Газети, крім того, дали інтерв’ю начальника таємної поліції… Воно теж підсипало жару: всі вважають, що вбивця — Катіль Револьс.

— Так, так, — мовив Триллінг, доторкнувшись пальцем до синяка на щоці.

— Може, викликати наряд поліції?

— Ні в якому разі! Це справедливий гнів народу.

— Що ж робити? Вони поламають ворота. Чуєте? З вулиці долинав гомін і окремі викрики.

— Я сам вийду до них.

Триллінг спустився сходами й підійшов до воріт. Масивні, чавунні, вони ледве стримували натиск юрби.

— Револьс — у-бив-ця! Ви-дай-те Ре-воль-са! — скандував натовп.

Коли з’явився Трилінг, гамір ще посилився.

— Чим ви незадоволені, друзі? — широко всміхнувся Джон.

— Револьса!.. Видайте Револьса! — ревів натовп.

— Ми повинні його судити, — сказав Триллінг, стоячи впритул до ґрат. Спереду галасували рослі, підозрілі на вигляд молодчики, дуже схожі на переодягнених поліцейських. Вони кричали голосніше за всіх.

— Ніяких присяжних! Револьс — вбивця. У нас свій суд!

— Лінчувати вбивцю!

— Додержуйте законності! — гукнув Триллінг так, щоб його чули задні, і відійшов. Повернувшись у кабінет начальника тюрми, він сказав:

— Хай ламають ворота і роблять що хочуть. За все відповідаю я. Зрещтою, вбивця має дістати по заслузі. Цього вимагає громадська думка. Увечері поговоримо про ваше підвищення. А тепер, — він зиркнув на годинник, — я поспішаю на біржу. Сподіваюсь, ви правильно зрозуміли мене.

— Так точно, бос, — відповів, начальник тюрми, виструнчившись.

* * *

Цього ранку люди, як звичайно, поспішали на роботу. Накрапав нудний осінній дощик.

Прискорюючи ходу, люди перекидались репліками, обговорюючи останні події.

— “Сібернетікс компані” спроектувала нову універсальну автоматичну лінію.

— Значить, будуть нові тисячі безробітних.

— Їх уже й так немало.

— Обережніше… — каже співрозмовник, сторожко озираючись.

“Вибух на Овальному плато! Смерть Гуго Парчеллінга!” — лунали голоси газетярів.

І тільки на останній сторінці газет, у куточку, петитом було набрано повідомлення, що сьогодні вранці в міській тюрмі обурена юрба громадян лінчувала Катіля Револьса — вбивцю Гуго Парчеллінга…

“Злочинець дістав по заслузі, — говорилось наприкінці замітки. — Проте з метою виявлення всіх обставин убивства вирішено створити спеціальну комісію. Головою її призначено сенатора Джона Триллінга”.

ЗМІСТ

На траверсі Бета Ліри

Погоня

Розгадка Плутона

Хмарина

Оглавление НА ТРАВЕРСІ БЕТА ЛІРИ ПОГОНЯ РОЗГАДКА ПЛУТОНА ХМАРИНА ЗМІСТ