Орасіо Кірога - Казки Сельви

Королівська Кобра знову відчула іронію і — в невиразно­му передчутті швидко глянула на згорнуту клубком у напівтьмі печери незнайомку.

— Ти Анаконда?

— Ти сама сказала! — Анаконда злегка вклонилася. Однак Королівській Кобрі хотілося одразу все з’ясувати.

— Стривай! — вигукнула вона.

— Ні! — урвала її Анаконда. — Дозволь уже мені. Той, хто має гарне тіло — зграбне, дуже та спритне — долає ворога, як справжній боєць, завдяки міцним нервам та м’язам, якими він може пишатися. Так б’ються яструб, леопард, ягуар і ми, тобто всі благородні створіння. А дурні, незграбні тварини, нездатні вступити у відкритий двобій покладаються на отруйні зуби, вбивають нишком, як ця чужинка, що намагається вразити нас своїм великим капелюхом!

Королівська Кобра й справді розлютилася та загрозливо напнула шию, готова кинутися на зухвалицю. Побачивши це, всі учасниці Зборів нагороїжилися.

— Уважай! — вигукнули водночас кілька голосів. — Учасники Зборів недоторканні!

— Згорни каптур! — здійнялася Спесивиця; її очі палали.

Королівська Кобра обернулася до неї та сердито зашипіла.

— Згорни каптур! — Золота Уруту й Списоголова Змія посунулися вперед.

Королівська Кобра відчула нестямне бажання кинутися на суперниць та розшматувати їх одну по одній. Та це тривало лише якусь мить, бо вона зважила, що в такому разі мусила б битися сама проти цілих Зборів, і повільно згорнула каптур.

— Гаразд! — прошипіла наостанок. — Я поважаю Збори. Але коли вони скінчаться... краще не дратуйте мене!

— Ніхто тебе не дратуватиме, — мовила Анаконда.

Королівська Кобра знову люто втупилася в неї.

— А надто ти, адже ти боїшся мене!

— Боюся тебе?! — насунулася на неї Анаконда.

— Годі! Годі! — знову загомоніли всі разом. — Негоже так чинити! Ми мусимо вирішити, що вдіємо!

— Авжеж, саме час, — проказала Гримуча Змія. — Ми має­мо два плани — один запропонований Водяною Коброю, інший — нашою новою спільницею. Тож на що пристане­мо — почнемо з собаки чи кинемо всі сили проти коней?

Слід зазначити, що хоча більшість схилялася до плану Водяної Кобри, зовнішній вигляд, розміри та розум Азійської Змії здобули їй прихильність Зборів. Усіх вразив її чудовий задум нападу на співробітників Інституту; тож хоч би яким був її новий план, але саме їй завдячували змії загибеллю двох людей. До цього варто додати, що, крім Водяної Кобри та Хрестової Гадюки, котрі вже отримали певний бойовий досвід, ніхто з присутніх гадки не мав, яким небезпечним ворогом може виявитися імунізований та навчений полювати на змій собака.

Попри пізній час, вирішили рушати в похід негайно, адже швидкість атаки була питанням життя або смерті.

— Отже вперед! — підсумувала Гримуча Змія. — Хто хоче щось додати?

— Ніхто! — вигукнула Водяна Кобра. — Але ми ще пошко­дуємо!

Тож усі змії — отруйні та неотруйні — кількість яких весь час збільшувалася, бо до них долучалися все нові й нові виповзаючі з печери особини, рушили до Інституту.

— Одне тільки слово! — попередила Каскавела. — Поки триватиме битва, ми всі учасниці Зборів, недоторканні одні для одних! Гаразд?

— Так! Так! Досить балачок! — зашипіли всі.

Королівська Кобра, повз яку саме проповзала Анаконда, похмуро глянула на неї:

— Але потім...

— Авжеж! — бадьоро урвала її Анаконда й рвучко метну­лася вперед.

Співробітники Інституту всю ніч провели біля ліжка товариша, котрого вкусила змія. Невдовзі мало розвиднітися. Один із чоловіків визирнув у вікно: знадвору, разом із нічним теплом, до нього долинув якийсь гамір. Чоловік прислухався, а тоді мовив:

— Здається, це у стайні... Фрагосо, подивіться, що там таке.

Той запалив ліхтар і вийшов надвір, інші сторожко прислухалися.

За хвилину на подвір’ї почулися квапливі кроки, й на порозі з’явився пополотнілий Фрагосо.

— В стайні повно змій! — проказав він.

— Змій? — перепитав новий директор. — Як це? Що тут відбувається?

— Не знаю.

— Ходімо.

І всі вибігли надвір.

— Дабой! Дабой! — гукнув директор собаку, котрий лежав під ліжком хворого й тихо скавучав уві сні.

Прибігши до стайні, люди при світлі ліхтаря вздріли коня та мула; ті відчайдушно хвицалися, відбиваючись од шести або й восьми десятків змій, які запрудили все приміщення.