Наомі Новік - Відірвана від коренів

що вона повинна послати кого-небудь до башти, — сказала я, плоско і відчайдушно. — Якщо ми обидва не вийдемо і будемо казати, що все в порядку, якщо будуть будь-які сумніви, розбийте це до стіни.

Її очі були повні неспокою за мене, але вона кивнула. Я повернулася до Дракона і опустилася на коліна у сніг поруч з ним.

— Добре, — сказав він мені, дуже коротко, з швидким поглядом на Касю. Я зрозуміла, що мої найгірші побоювання не були безпідставні. Я схопила його за руку, закрила очі і уявила кімнату нагорі вежі. А тоді промовила заклинання.

Розділ 6

Я допомогла Дракону пройти по коридору коротку відстань до моєї маленької кімнатки, хитаючись разом з ним, у вікні якої ще бовталася мотузка, зроблена з шовкових суконь. Не було ніякої можливості привести його вниз у його кімнату; він був безсилим, навіть коли я опустила його на ліжко. Він все ще стискав руку, якось стримуючи зараження, але світіння під його пальцями ставало все слабішим. Я полегшила його стан, підклавши подушки і постояла з тривогою над ним якусь мить, очікуючи, що він отямиться і скаже, що мені робити — але він не говорив; його очі нічого не бачили, втупившись на стелю. Маленька подряпина розпухла як найгірший вид укусу павука. Він дихав швидко і дрібно, і його передпліччя нижче того місця, де він його вхопив, було жахливим, такий же кволий зелений колір, який пофарбував шкіру Єржи. Нігті на кінчиках вже чорніли.

Я побігла до бібліотеки, відчуваючи досить сильний біль, моя гомілка була закривавлена. Я навіть не відчула, коли поранилася. Книги стояли акуратними елегантними рядами, як завжди, спокійні і безтурботні до моєї потреби. Деякі з них були мені вже знайомі: старі вороги, я б назвала їх, повні магії і заклинань, які незмінно неправильно виходили з мого рота, а сторінки неприємно поколювали, коли я торкалася до пергаменту. Я піднялася по драбинці і витягувала їх з полиць в безладному порядку, відкриваючи одну за одною, гортаючи списки — все було даремно: перегонка мирти могла бути дуже корисною у всіх випадках, але не підходила зараз, коли я боялася втратити навіть на мить, дивлячись на шість рецептів формування правильного запечатування зілля у пляшки.

Але марність зусиль забарила мене досить довго, щоб дозволити мені подумати трохи краще. Я зрозуміла, що не могла сподіватися знайти відповідь у цих страшнуватих заклинаннях, яких він намагався навчити мене: як він сам казав мені кілька разів, вони були сповнені чаклунства і дрібниць, того, що будь-який майстер може освоїти майже відразу. Я нерішуче подивилася на нижні полиці, де він зберігав томи, які читав сам, і від яких строго попередив мене триматися подалі. Деякі з них були пов'язані в нову непотерту шкіру, тиснену золотом; деякі були старими і майже зруйнованими; деякі такі високі, як довжина моєї руки, інші досить малі навіть для моєї долоні. Я провела рукою над ними і імпульсивно витягла ту, яка щетинилася вставленими аркушами паперу: вона мала гладеньку обкладинку і рівні штамповані букви на ній.

Це був щоденник, написаний крихітними дратівливими буквами, які майже неможливо було прочитати спочатку і повний скорочень. Листки були нотатками, написаними рукою Дракона, один або декілька з них були вставлені між майже кожним листком книги, де він описував різні способи використання кожного заклинання, з поясненням того, що він робить: що, по крайній мірі, здавалося мені більш багатообіцяючим, як ніби його голос міг говорити зі мною з паперу.

Там були дюжини заклинань для зцілення і для очищення ран — від хвороби і до гангрени, але не від магічного зараження, але, по крайній мірі, варто було спробувати. Я швидко прочитала інгредієнти до заклинання, яке радило розтин отруєної рани, укладання розмарину з лимонною кіркою, і те, що автор називав «покласти дихання» на нього. Дракон написав чотири щільно забиті словами сторінки з цього питання, з колонками, в яких записав майже п'ять десятків варіацій: як багато розмарину, сухого або свіжого; скільки лимону, з серцевиною чи без; сталевий ніж, залізний, коли починати заклинання і таке інше.

Він не записав, яка зі спроб спрацювала краще, а яка гірше, але якщо він витратив так багато зусиль, це повинно було подіяти. Все, що мені потрібно було прямо зараз, це полегшити його стан, що дозволив би йому сказати мені хоча б кілька слів, і дати мені якийсь напрямок. Я полетіла на кухню і взяла велику в'язку висячого розмарину і лимон. Я взяла також чистий ніж для очищення овочів і свіжу постільну білизну і гарячу воду в горщику.

Тоді я завагалася: моє око впало на великий тесак, що лежав на точильному камені. Якщо я нічого не зможу зробити, якщо не зможу дати йому хоч трохи сили говорити, то я не знала, чи зможу я відрубати йому руку. Але я бачила Єржи на його ліжку, його кудкудакання і жахливе лице, далеке від того тихого, сумного чоловічка, який завжди кивав мені на вулиці. Згадавши видовжене обличчя Кристини я сковтнула і взяла тесак.

Я поточила ніж, рішуче не думаючи ні про що, а потім понесла все наверх. Вікно і двері були відкриті, але страшний сморід зараження почав збиратися в моїй маленькій кімнаті. Це звело мій живіт від страху настільки, наскільки це було можливо фізично. Не думаю, що я змогла би витримати вигляд зараженого Дракона, з зігнилими рисами обличчя, як його розпухлий язик зводиться для виття і гарчання. Його дихання стало ще коротшим, а очі були наполовину закочені. Його обличчя було дуже блідим. Я поклала постільну білизну під його руку і прив'язала її. Відшарувала широкі смужки шкірки від лимона, зірвала розмаринові пелюстки з квіток, давлячи їх і кидаючи у гарячу воду, поки не піднявся солодкий сильний запах і прогнав сморід. Тоді я закусила губу, загартувала свою рішучість, і полоснула по опухлій рані ножем. З