Юрій Дмитрович Бойчук - Повна енциклопедія тваринництва

в утворений розсіл. Через 4–5 днів шкуру виймають із діжки, знову розстеляють на столі й ще раз рівномірно втирають ту саму суміш, яка не встигла всотатися; після цього шкуру знову складають і ще на два дні кладуть у діжку. Потім, не споліскуючи, а тільки струснувши, шкуру вішають розгорнутою для просушування в просторому приміщенні, захищеному від дощу та негоди. Після просушування шкура стає жорсткою, зморщеною, втрачає гнучкість і в такому вигляді, зрозуміло, мало придатна до використання.

Однак цей недолік усувають шляхом розтягування і подальшого розчісування і пригладжування шерсті доти, поки вона не набуде блиску. Розтягування найкраще проводити так: беруть лопату, прикріплюють її рукояткою вниз до якої-небудь підпори і через гострий край залізної лопати шкуру перетягують боком назад і вперед доти, поки не розгладяться всі складки і вона не стане гладкою і гнучкою. При цьому корисно попередньо сприснути шкуру водою, але не сильніше, ніж зазвичай сприскують білизну перед прасуванням.

Під час розчісування і струшування шерсть очищується від присохлої до неї солі. Нарешті її змочують трохи сильніше, знову розтягують, випрямляють і сильно натягують на стіну для остаточного сушіння, після чого шкуру можна вважати готовою до використання.

Поради вівчареві

На якість вовни значний вплив має і стан чистоти у кошарі. Прибравши гній, підлогу спочатку потрібно посипати золою або піском і покрити тирсою або соломою.

Облаштовуючи кошару, належну увагу треба приділити достатній освітленості та необхідній ширині виходу (щоб уникнути тисняви).

Вибираючи молодняк, потрібно звертати увагу на густоту вовни. Бо тільки від овець із густою шерстю можна мати гарний результат. Якщо ж цей показник низький (шерсть досить рідка), вовни з них буде небагато.

Добре впливає на шерсть овець дрібнопорубана мішанка з висушеної конюшини й соломи.

Ширина ясел повинна відповідати поголів’ю. Водночас через надмірно широкі ясла багато кормів переводиться намарно, їх тварини просто затоптують.

Якщо потрібно підгодовувати ягнят на вигулі, то добре в цьому допомагає переносна перегородка. Вона захистить молодняк від дорослих тварин.

Поради козівникам

Під час вагітності кози основну увагу необхідно приділити її раціону. Найголовніше, щоб у раціоні були присутні всі необхідні вітаміни, мінеральні речовини та різні мікроелементи. Слід також зважати на наявність кальцію. Кітну козу треба годувати тільки найкращими кормами, особливо це стосується другої половини вагітності. Правильне годування під час вагітності – це запорука здорового й міцного потомства.

І дорослим тваринам, і молодняку потрібне свіже повітря і сонячне світло. Так само рекомендовано багато рухатися, а не просто стояти біля сараю. Моціон – запорука здоров’я тварин!

Дуже поширена помилка – це раннє покривання кози, яке завдає значної шкоди здоров’ю тварини. Уся подальша продуктивність і здоров’я залежатимуть від того, у якому віці коза була покрита вперше. Покривати козу рекомендується у віці від 1,5 року.

Не забувайте, що родинне схрещування надзвичайно негативно позначається на потомстві, яке виходить дуже слабким і низькопродуктивним.

Інша помилка пов’язана з тим, що зчаста після пологів кіз починають годувати звичайними кормами. Робити цього аж ніяк не можна! Річ у тому, що після пологів травлення у кози працює в іншому режимі, тож давати їй можна тільки легкі корми. Неправильне годування кіз після пологів може призвести до маститу.

Козам регулярно необхідно обрізати копита. Перший раз це роблять у віці 3 місяців. А надалі з періодичністю 2,5 місяця. Через довгі копита у кіз може зіпсуватися апетит, формуватися неправильна постановка ніг. Також необрізані копита можуть призвести до виникнення копитної гнилі.

Ще однією дуже поширеною помилкою є раннє доїння кіз. До першого окоту робити цього не варто. Трапляється так, що у кіз, отриманих від високопродуктивних батьків, починає рости вим’я, однак здоювати варто лише тоді, коли вим’я дуже сильно починає наливатися молоком. Якщо знехтувати цією порадою, то розвиток молодої кізоньки призупиниться, позаяк при здоюванні молока з організму тварини видалятиметься багато корисних поживних речовин, які ще потрібні козі для подальшого росту та розвитку.

Основні хвороби дрібної рогатої худоби

Інфекційні хвороби

Інфекційна хвороба є результатом впровадження в організм тварини хвороботворного (патогенного) мікроба і його подальшого розмноження та поширення в організмі. Вона характеризується здатністю передаватися іншим тваринам, стадійністю розвитку, специфічною реакцією організму (утворення антитіл) і зазвичай виробленням імунітету після перенесення.

Інфекційні хвороби спричиняють бактерії, коки, мікроскопічні грибки, віруси, мікоплазми, що потрапляють в організм дрібної рогатої худоби різними шляхами: через пошкоджені зовнішні покриви (шкіру та слизові), травний тракт або аліментарним шляхом (з кормом, питвом), дихальні шляхи або аерогенним шляхом тощо. Заразливі захворювання можуть бути небезпечні й для людини. Тому необхідно проводити профілактичні заходи, наприклад карантинувати нових завезених тварин, контролювати якість кормів та води, ізолювати хворих особин, проводити дезінфекцію (знезараження), дератизацію (боротьба з гризунами) та дезінсекцію (боротьба з комахами) приміщень, а також обов’язково вакцинувати здорових особин.

Під час лікування дрібної рогатої худоби від інфекційних хвороб у більшості випадків призначають різні лікарські засоби. Терміни забою тварин та вживання молока після використання різні – від 24 год до 1 місяця, що зазначено в анотації до конкретного препарату.

Анаеробна дизентерія ягнят

Етіологія. Збудник хвороби – анаеробний мікроб клостридія, токсин якого спричиняє виявлення і некроз окремих ділянок кишечника. У великій кількості він проникає в кров’яне русло, спричиняючи загальну інтоксикацію. Збудник довго зберігається у зовнішньому середовищі.

Анаеробна дизентерія у ягнят виникає в період масового ягніння і вражає тварин до п’ятиденного віку. Джерело збудника інфекції – хворі ягнята, що виділяють із випорожненнями мікробів у зовнішнє середовище. Передання збудника відбувається через забруднене вим’я під час ссання, через підстилку та інші предмети.

Клінічні прояви. Гостра токсикоінфекція новонароджених ягнят, характеризується геморагічним запаленням кишечника і діареєю. Смертність серед ягнят становить 80–100 %.

Хвороба протікає гостро. Характерна ознака – пронос із неприємним запахом, іноді з домішкою крові. Хворе ягня стоїть зігнувшись, погано реагує на навколишнє середовище, перестає смоктати, швидко слабшає.

Діагноз ставлять на підставі клінічних ознак і результатів бактеріологічного дослідження. Хворобу необхідно диференціювати від сальмонельозу. Перехворілі тварини набувають активного імунітету.

Лікування. Застосовують гіперімунну сироватку, антибіотики – синтоміцин, сульфаніламідні препарати – норсульфазол.

Профілактика. Дотримання ветеринарно-санітарних та зоогігієнічних правил при утриманні та годування тварин, активна імунізація маток за 1 місяць до окоту, пасивна імунізація ягнят у перші години життя специфічною сироваткою.

Брадзот

Етіологія. Збудник захворювання – споротвірна анаеробна паличка, здатна продукувати токсин в організмі тварини. Збудник особливо чутливий до дії дезінфікувальних розчинів.

Джерело збудника інфекції – хвора тварина, що інфікує зовнішнє середовище (ґрунт, пасовище, корм, воду тощо). Зазвичай уражаються добре вгодовані особини. Поширенню хвороби сприяє висока концентрація тварин на обмежених пасовищах з бідним травостоєм. Брадзот вирізняється стаціонарністю. Хвороба частіше протікає блискавично – абсолютно здорові на вигляд ще минулого вечора тварини вранці гинуть у судомах.

Клінічні прояви. Гостра інфекційна хвороба овець і кіз, що характеризується інтоксикацією (отруєнням) і геморагічним запаленням сичуга. Захворюваність серед овець і кіз різного віку досягає 30 %, а смертність – 100 %.

Іноді хвороба триває кілька годин, при цьому спостерігають збудження, хитку ходу, мимовільні рухи тварин. Тварини скрегочуть зубами, хапають корм і тримають його в роті. Після закінчення періоду збудження хворі тварини падають, закинувши голову назад та витягнувши кінцівки, і гинуть.

Діагноз встановлюють на підставі клінічної картини, результатів розтину трупів і бактеріологічного дослідження матеріалу від свіжих трупів.

Лікування. Лікування не розроблено.

Профілактика. Активна імунізація полівалентним анатоксином, який попереджає також інфекційну ентеротоксемію та анаеробну дизентерію у ягнят. Препарат вводять двократно з інтервалом у 25 діб. У разі появи ознак хвороби тварин негайно ізолюють, інших вакцинують, переводячи