Кирило Легович - Імператор, Кирило Легович

Частина третя. Розділ шістнадцятий  

 

Частина третя 

 

   Розділ шістнадцятий  

 

Наче йому гинули потворні старі будинки і вузькі криві провулки, він підпалив Рим настільки відкрито, що багато консулярів ловили у себе у дворах його слуг зі смолоскипами і клоччям, але не наважувалися їх чіпати; а житниці, що стояли поблизу Золотого палацу і, на думку Нерона, забирали в нього занадто багато місця, були ніби спочатку зруйновані військовими машинами, а потім підпалені, бо стіни їх були з каменю. Шість днів і сім ночей лютувало лихо, а народ шукав притулку в кам'яних пам'ятниках та склепах.   

Гай Світлоній про підпал Риму 

                                            

-Генерале  Крипторе, доповідайте мені всю інформацію на цей час!- голосно мовив Ґранд до голограми свого секретаря. 

-Битва триває! Наші втрати мізерні: приблизно двадцять малих штурмових кораблів. Наземна інфраструктура Плутону повністю знищена. Тепер залишилося дістатися в глиб планети, задля повного знищення «Ордену», - стоячи на містку крейсеру, мовив Криптор, споглядаючи на бомбардування Плутону. 

-Чудово-чудово! Раз операція дійшла до другої фази, то як Верховний Головнокомандувач, я наказую висадитися на Плутон і знешкодити залишки «Ордену»! - обпершись кулаками за великий імператорський стіл, мовив  Прем’єр-міністр, вдивляючись у пряму трансляцію бою, що знаходилася в проєкції  прямо на столі 

-Пане Ґранде, саме це ми й намагаємося зробити. Але наш десант не може висадитися, через щільні обстріли.  

-Ви намагалися вдарити з іншого боку? - заціпенівши зуби сказав Ґранд, дивлячись на Криптора. 

-Намагалися. Але їхній захист працює набагато краще ніж ми очікували. 

-Як ми не могли знати їхню оборону, коли були в самому ядрі й знали повну інформацію! - крикнув Ґранд, відвернувшись до нічного краєвиду Хюману. 

-У нас все йде за планом. Рано чи пізно ми… 

 Крейсер здригнувся. Криптор ледь втримався на ногах, і підводячись побачив страшну картину. 

-Крипторе! Що сталося?- повернувши голову до проєкції терпляче запитав Ґранд. 

 Криптор не міг повірити своїм очам: один з п’яти двохсот метрових крейсерів палав. 

-Генерале! Ворожа ракета поцілила в крейсер. Почалася пожежа,- мовила одна з командирок, дивлячись на монітор свого комп’ютера. 

-Пане Ґранде, один з крейсерів поцілила ракета,- сором’язливим тоном мовив Криптор, зажмуривши очі й стискаючи кулаки, знаючи про майбутню лють Прем’єр-міністра. 

  На мить по всьому містку поширилася космічна тиша.  Вона через голограму передалася до кабінету Ґранда. Прем’єр-міністр тяжко ковтнув слину і видихнув повітря зі своїх легень. Але це не врятувало його нервову систему від зриву. Розлючений крик пролунав по всій кімнаті, а звук предметів, що летіли зі столу почув навіть Криптор. 

-Який стан корабля! - агресивно запитав Ґранд, від якого з рота  ледь не лилася піна. 

Криптор миттєво зиркнув на корабель, від якого відлітали у вакуумний простір нескінченності маленькі часточки судна. 

-Розпочалася пожежа. Вона знищить весь корабель. Евакуація людей триває. 

 Знову по всьому містку з’явилася тиша. Терпляче Криптор чекав на новий наказ Прем’єр-міністра.  

 Тим часом Ґранд плюхнувся у крісло і думав над ситуацією. Якщо втратити крейсер, то це, фактично, означає поразку: “У цей поцілили, - думав Ґранд, - то й всі інші також зможуть”.  

Він дивився як корабель втрачає контроль. З Плутону йдуть постійні постріли. Ґранд збільшив масштаб битви ближче до крейсеру. Мить роздумів привела колишнього військового до ідеї: 

 -Генерале Крипторе,- спокійним голосом почав Прем’єр-міністр,- зробіть так, аби цей крейсер впав прямісінько в центр прийняття рішень, тобто в головну кімнату засідання. На судні є припаси?  

-Так, пане! 

-Чудово. Зробіть це, аби їхній же постріл зрикошетив прямо в голову. 

-Але як?  

-Завдайте удару, скорегуйте його напрямок: все, аби він впав на Плутон і знищив «Орден». 

-Евакуація може тривати ще годину. Я думаю, ми впораємося. 

-Ні! Робіть це зараз. Негайно! 

 Все залежало від слова Криптора. На крейсері залишалося ще двісті людей. 

-Відправляйте останній, додатковий корабель, і візьміть стільки людей, скільки влізе,- сказав Криптор, дивлячись на  горівший  крейсер.- Я хочу зустрітися з командирами! Організуйте мені з ними онлайн-кімнату  на містку! 

 Оперативний штаб негайно розіслав запит на віртуальну зустріч з генералом. Через декілька хвилин, один за одним почали з’являтися командири. 

-Панове! Щойно я говорив з Верховним Головнокомандувачем армії Галактичного Союзу. За його наказом, ми мусимо кинути  уражений ворожою ракетою крейсер прямо на Плутон, так, аби дістатися до «Ордену». Я пропоную, аби командир третього корабля, Жак Люмері, направив судно з боєприпасами в атмосферу планети. Таким чином, ми будемо мати щит, і зможемо навести потужний вогонь по позиціях противника. Коли крейсер почне падати, я скажу команду «вогонь», і вся міць флоту буде направлений саме на головну станцію, - показуючи голограму планети закінчив Криптор. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍