S Batura - Золотавий кудрявець і долі невипадкових людей. Ч. 1. Сирота., S Batura

— Круто! — вигукнув хлопець із сережкою. — Значить, будемо разом кататися на танках і літати серед хмар. У мене ж ніколи не було брата! 

Він кинувся до Тіма і почав підіймати його на ноги. 

— Ой-ой-ой, — скривився золотавий кудрявець і, схопившись рукою за туманну голову, сперся на люб'язного крикуна. — У мене все добре, все добре... 

Хлопець підвівся та зашкутильгав до ліцею. 

— Я ж казав, люди непрості, — шепнув дехто біля контрольно-пропускного пункту. 

— Звісно, — погодився ще хтось. — Погляньте, як начальника скрутило. А нам стояти до заходу сонця і не факт, що подамо документи. 

— Генерале! — крикнула навздогін керівнику ліцею задоволена результатом доленосного інциденту пані. — Не затримуйся там, до вечора прийми у всіх документи. 

«Шу-шу-шу! Гу-гу-гу…», — активізувалися батьки майбутніх офіцерів. 

Вони з вдячністю подивилися на загадкову леді, яка вже відчинила двері елітного авто і звернулася до мірошника: 

— Якщо бажаєте, можу вас підвезти. 

— Так, не відмовлюся, — облизався громила. — Мені б на вокзал. 

Він став заштовхувати своє величезне тіло в «Мерседес» і щасливо бурмотіти: 

— На тролейбусі доведеться дуже довго пертися, а я порвав піджак... Ех, який у вас гарний автомобіль.