Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 1, Олександр Шаравар

             Навіть більше, минулого місяця Фіск зміг підключити доступ до навчального центру пілотів.  Коштувало це майже всі його заощадження, але тепер і він, і Маарі могли літати за навчальними програмами центру, а не просто в ігровому середовищі. 

             Завдяки своїм здібностям, які трохи піднімали й реакцію, Фіск за місяць пробився до найкращих десяти тисяч пілотів. Маарі не сильно відставала і була всього трохи нижче двадцяти тисяч і це з урахуванням того, що до навчального центру було підключено понад триста тисяч осіб. 

Так що діти літати обожнювали, але в реальності поки у них це рідко коли виходило, а за штурвалом і зовсім ніколи.  Ніколи до сьогоднішнього дня. Фіск підготував сюрприз для Маарі і сподівався, що він їй сподобається.

            Двадцять сортів морозива, кілька закладів із фастфудом і за три години обидва підлітки, задоволені проведеним часом, залишили територію торгового центру.

          - Фіск, я тебе обожнюю, це був прекрасний день,- очі Маарі буквально горіли від щастя,- Це найкращий день у моєму житті.

          - Почекай, це ще не все,- вимовив Фіск, хитро посміхнувшись. - Це була лише розминка перед справжнім сюрпризом. Одягни, будь ласка, ось цю пов'язку на очі,- попросив хлопець, діставши з рюкзака шовковий шарфик.

           - Подбай про мене,- промовила Маарі, зав'язавши свої очі шарфиком. - Він такий ніжний, що це за тканина? Я ніколи нічого подібного не чіпала.

            - Натуральний шовк. Робиться з ниток, що добуваються з кокона парстового шовкопряда.- відповів Фіск. Натуральні тканини в сучасному суспільстві були вельми дорогими, і цей шарфик, якби його купили, коштував би кілька тисяч кредитів. Але Фіск його здобув не зовсім законним шляхом. Кілька тижнів тому, йдучи зі здобиччю на останню монорейку, що їхала до дитячого будинку, почув жіночий крик у підворітті. Завернувши, побачив двох мужиків, які грабували багату дівчину, як вона опинилася в цій частині міста - незрозуміло. Фіск вирішив, що допоже і стукнув свинцевими кульками, які в нього завжди були з собою, по голові обох грабіжників за допомогою телекінезу. А потім, як компенсацію за кульки, що полетіли невідомо куди, притягнув собі шарфик, який валявся за кілька метрів від дівчини.  Так шарфик і з'явився у Фіска.- Можеш залишити його собі. Надто дівчача річ.

             - А не буде проблем, якщо побачать його на мені? - запитала серйозно Маарі, бо чудово розуміла, що Фіск не купував шарфик.

             - Не повинно, я подивився в голонеті, це досить поширена річ. І є підробка з Рандла, продають за пару десяток. Визначити різницю можна тільки на дотик, - відповів Фіск, - А тепер обережно, крок уперед, зараз буде сходинка. Молодець, сідай, я тебе зараз пристебну. Тут не далеко летіти.

           У міру пристібання дівчини до крісла, Фіск немов мимоволі доторкнувся до грудей Маарі, від чого та трохи здригнулася, але вирішила не показувати того, що помітила це.

          Пристебнувши дівчину, Фіск сів поруч із нею, і взявши її руку у свою, дав добро на зліт. Цього разу вони    летіли за місто. Там знаходився один із навчальних полігонів навчального центру, доступ до якого він купив понад місяць тому.

           Кожен учень мав право прилетіти на полігон після досягнення певного рівня вмінь у віртуальній реальності, і після додаткового інструктажу вже випробувати техніку в реальності.

           Щоправда, все це було зовсім не безкоштовно і скористатися цією послугою могли не всі. Три години польоту на тримісному навчальному винищувачі коштувало п'ять тисяч кредитів. Це були майже всі накопичення Фіска. Точніше, це були б майже всі заощадження, але тепер із грошима брата в нього залишалося ще пара тисяч на подальше життя.

- Ебенезер Фіск? - почули діти, тільки-но покинули таксі перед воротами полігону.

         - Так, капрал Меннігс,- вимовив Фіск, прочитавши прізвище на нашивці охоронця на вході.

- Я, коли одержав повідомлення, що сьогодні забронювала політ дитина тринадцяти років, дуже здивувався. Давно в нас діти не літали, - промовив покровительським голосом капрал, - Потім подивився твої результати, і знаєш, якщо так продовжиш, то тебе візьмуть до льотної академії без іспитів.

          - Дякую,- промовив Фіск, трохи зніяковівши.

          - А ця прекрасна леді, Найса Маарі? - уточнив він уже в Маарі, та стягнула пов'язку на шию й на всі очі роздивлялася ангари та винищувачі на полігоні за воротами. Через хвилювання Маарі лише змогла кивнути,- У тебе результати трохи гірші, ніж у твого хлопця,- тут Маарі на мить почервоніла і відвела погляд від капрала, що говорив, - але ти теж станеш прекрасним пілотом. Молодці, що займаєтеся справою і думаєте про своє майбутнє вже в такому віці... - щиро похвалив хлопців капрал... - Ваш інструктор чекатиме на вас за сорок хвилин у тринадцятому ангарі. Можете поки що прогулятися полігоном, але пам'ятайте, що з жовтої зони нікуди не можна сходити без дозволу. Ласкаво просимо на четвертий і найкращий полігон, - після цього капрал підняв обидві руки до грудей для традиційного привітання в Співдружності.

           - Зрозуміло,- вимовив Фіск,- Правила поведінки на полігоні ми знаємо,- після цього Фіск також підняв руки до грудей і повернув долонями до капрала. Маарі ж, як дівчина, мала право не використовувати це привітання, але в якості шанобливої відповіді, вона все ж таки також привіталася з капралом, після чого той пропустив нас на територію полігону.

           - Фіск, що це все означає? - одразу щойно вони опинилися на території, зашипіла на вухо своєму другові Маарі.

            - А на що це схоже? - запитав Фіск із доброю посмішкою. Зараз він був щасливий. Займається улюбленою справою з людиною, яка йому не байдужа.

            - Ми літатимемо? - запитала прямо Маарі, все ще не вірячи в те, що зараз здійсниться одна з мрій.

           - Ти маєш рацію, крихітко,- промовив Фіск і поцілував носик застиглої Маарі.