Чак Паланік - Виправний день

Ще до того, як хтось устигає відповісти чи підняти руку, чоловік уже на повну розходиться про те, як пастухи в давнину підрізали вуха своїм цуценятам. Щоб запобігти інфекціям. Щоб вовки не брали гору під час сутичок. Пастухи користувалися тими ж ножицями, якими підстригали овець. Вони підсмажували відрізані шматки, готували їх та згодовували тим же псам, щоб зробити їх безжалісними.

Продавець спортивних товарів запитує натовп:

— Хто з вас знає давній ассирійський закон? — ніхто не наважується озватись. Не збавляючи темпів, він продовжує: — Вавилонський кодекс Хамурапі, що карав порушників закону, відрізаючи їм вуха.

На додачу до цього він розповідає про те, як король Генріх VIII карав бездомних у шістнадцятому столітті, відчикрижуючи їм вуха. А ще американське законодавство дозволяло відрізати вуха як покарання за підбурювання до заколоту чи моральні образи аж до 1839 року.

Продовжуючи свою думку, він веде далі:

— Вас ні грама не мало би здивувати, що від самої появи воєн найманці збирали вуха, щоб обмінювати їх на винагороду.

Бінґ піднімає руку, озивається:

— Звучить жорстоко.

Продавець спорттоварів хитає головою:

— Ні… — піднімає вказівний палець, щоб усі зачекали, — якщо жертва вже мертва.

Головна перевага зняття скальпів, продовжує він, у тому, що вони легкі. Їх легко збирати і перевозити. Мінус у тому, що це брудна справа. Те саме стосується сердець. Щоб вирізати серце, потрібно збіса багато часу. Таким чином, вуха — це ідеально. Ліве вухо, якщо бути точним.

Вуха можна носити у великій кількості. Легко приховати. Сотня вух ледь навантажує паперовий пакет для покупок. Це дорівнює трьом сотням можливих голосів, практично власна політична партія.

Продавець спортивних товарів повертає голову боком до всіх і каже:

— Хапайте.

Він має на увазі власне вухо. Естебан роззирається навколо. Ніхто не поспішає хапати, тож він зрештою ступає вперед і стискає вухо цього чоловіка. Воно тепле і гнучке. Чоловік каже:

— Добряче потягни.

Він вчить їх інструкцій. Рахується лише ліве вухо. Ліве. Тільки вуха зі Списку. Проведуть випадкове тестування ДНК, і якщо виявиться, що ви подали вухо не зі Списку, вам загрожує смертна кара. Вуха не можна обмінювати чи продавати, і лише особа, яка зрізала вухо, може обміняти його на виборчий кредит.

Продавець спортивних товарів триндить про тореадорів. Про те, що вуха — це випромінювачі тепла тіла.

Естебан продовжує стояти, тримається за вухо, ніби то пачка готівки.

До того ж, не вгамовується продавець, вуха — штука надійна.

— Навіть при прямому попаданні в голову, вухо — можливо, доведеться його трохи пошукати, — але воно залишиться непошкодженим. — Естебанові, що досі тримається за його вухо, каже: — Можеш сідати на місце.

Як пояснює продавець спортивних товарів, вухо — це здебільшого зовнішня частина, вушна раковина, і складається воно з еластичного хряща. З нього і зовнішнього охрястя, яке забезпечує кров та лімфу. Різати його легко, як гумову шину.

Найкращий спосіб, каже він, — це різати згори вниз, від з’єднання завитка до мочки.

І додає:

— Якщо можете порізати шини, то і з вухом проблем не буде.

Продавець спортивних товарів розводиться про те, що їм потрібне рівне фіксоване чотиридюймове[11] лезо з пластинчатим монтажем, жодних шкіряних, кісткових чи дерев’яних рукояток, лише полімер, який міцно лежатиме в руці. Така в нього робота: продавати речі.

— Вам потрібна високовуглецева неіржавна сталь. Жодних ножів зі всадним монтажем. Ножі зі всадним монтажем частіше ламаються. Складані ножі ламаються. Чоловік може зібрати всі мішені, які бажає, та, якщо його ніж зламається, якою буде винагорода?

Продавець спорттоварів продовжує:

— Настане день, і люди користуватимуться кухонними ножицями — та як тоді вони приходитимуть додому та різатимуть курку тим же інструментом, яким відрізали вуха?

Голосно, занадто голосно Естебан вигукує:

— Амінь!

Люди сміються.

Отак, з цією несподіваною думкою, що сяйнула в голові Естебана, вони стають королями-полководцями і все таке. Йому здається, що більшість чоловіків не об’єднаються. Мужики, вони ж найманці, як у старі часи, наймані лицарі. Типовий чоловік намагатиметься вбити мішень і відрізати вухо самотужки. Зміна завдань постійно змушуватиме перемикати передачі. Сповільнюватиме його. Вирішення цього, думає Естебан, полягає в поділі роботи. Бінґ — снайпер, як-не-як, тож він відстрілюватиме мішені, поки Естебан займатиметься збором. Разом вони стануть дуетом стріляй-збирай. Разом вони встановлять фундамент для славної династії, яка житиме вічно. Їхні діти і діти дітей їхніх дітей будуть коронованою знаттю.

Виправлення стане останнім шансом зробити щось корисне в їхніх життях.

У них ніби повстання Нета Тернера[12] чи набіг Джона Брауна[13]. Спадщина. Прийдуть нові Хрестові походи, Одноденний хрестовий похід, і вони дещо здобудуть, як лицарі, які одержували володіння. Але їм дістанеться влада, яка переживе і землі, і гроші. Вони стануть королівської крові. Із сумкою для покупок, повною вух, вони знайдуть собі місце в історії. Естебан з Бінґом та їхні нащадки контролюватимуть наймогутнішу країну впродовж наступних століть.

Сидячи в кріслі, Естебан витягнув серветку і тюбик кокосового масла з кишені пальта. Тепер він — хитрий хижак найвищого рівня. Якщо він збирається відмовитися від життя, в якому отримував би лише поношені речі та недоїдки, доведеться вивести з пальців сірчаний сморід вуха того чоловіка.

Шаста не обернулася. Вона звикла до хлопців з коледжу, які нипають за нею коридорами між заняттями, облизуються на апетитні форми, що наче кульки французького ванільного морозива, ґвалтують її вуха вигуками: «Шасто, давай перепихнемося!» Ці невгамовні козли, що кричать: «Хотіла би покататися на моєму моторолері, Шасто?»

Вони смикали її за дреди і приказували: «Шасто, дай залізти під твій кущик!»

На ці слова вона повернулася. Сподівалася, що то Волт. Голос був схожий на його. Та, коли глянула, побачила якогось укурка, від якого несло, як від підпаленого тусовочного ковпака[14] з дешевим кушем[15]. Він кинувся на неї з висунутим язиком та випнутими губами, намагаючись поцілувати.

— Я сумуватиму за тобою, Шасто, — зізнався той наркоша.

Шасту це збентежило.

— Але ж я нікуди не їду! — ухилилася, коли він спробував ляснути її по дупі.

Раптом усвідомила, що то він їде. Цей сумний чувак-укурок, скоро він помре.

Усі хлопці з коледжу скоро помруть болючими, жахливими, страшними смертями.

Бідний чувак. Їх усіх варто пожаліти.

Тут, в університеті Орегону, яким би напруженим не було піддражнювання, вона не сприймала його всерйоз. Ці хлопці, навіть ті, хто намагався вщипнути її, коли вона була в штанах для йоги, роблять це просто тому, що до всирачки налякані.

Доктор Бролі, який викладав політичні схеми, пояснював саме так.

Для всіх першокурсників