Вільям Шекспір - Король Лір, Вільям Шекспір

class="p1" style="">Король і герцог тут, мій володарю.

 

Лір

Звертаємо до вас ми слово перше,

Бургундський герцогу, що з королем

Змагаєтесь Французьким за дочку

Останню нашу. Назовіть одверто

Найменший посаг, без якого ви

Її руки зреклися б.

 

Герцог Бургундський

Можновладче,

Я хочу стільки, скільки ви дасте,

А ви дасте не менше, ніж я хочу!

 

Лір

Шляхетний герцогу, коли дочка

Була нам дорогою, то й ціну

Високу ми складали їй. Тепер

Ціна та знизилася. Перед вами

Стоїть вона. Якщо в оцій істоті,

Маленькій та брехливій, що дістала

Неласку нашу як єдиний дар,

Щось до смаку вам, то беріть її.

 

Герцог Бургундський

Не знаю, що й казати.

 

Лір

Ваша воля:

Чи відсахнутись, чи прийнять за жінку

Цю дівчину ненависну, зіпсуту,

Навіки вкриту батьківським прокльоном

І з при́сяги навіки нам чужу.

 

Герцог Бургундський

Ясний королю, за таких умов

Я вибору свойого відрікаюсь.

 

Лір

Лишіть її - творцем заприсягнуся,

Що всі її скарби я вам назвав.

(До короля Французького)

А вам, королю, зовсім я не зичу,

Щоб вас кохання засліпило ваше

І ви з тією шлюб свій узяли,

Кого прокляв я. Раду вам даю -

Достойнішу і кращу покохати,

Ніж ця тварюка, що сама природа

Соромиться своєю наректи.

 

Король Французький

Дивуюсь я, що та, котру ви досі

Своїм найкращим скарбом називали,

Утіхою старечих ваших років,

Та, що її ви над усіх любили,

Найкраща і для серця наймиліша,

Могла вчинити за єдину мить

Таке недобре діло, щоб утратить

Прихильність вашу! Певна річ, провина

На ній лежить нечувано тяжка,

Коли вона вам отруїла серце.

Це чудо, так. Без чуда-бо ніколи

Тому мій розум віри не пойме!

 

Корделія

Владарю! Хоч не вмію я вживати

Облесливої, вкрадливої мови,

Щоб те казать, чого в душі нема,

Та що чиню - чиню раніше завжди,

Ніж мій язик про теє сповістить.

Прошу вас: ознайміть, ясний королю,

Що не ганебний вчинок, не убивство,

Не чорний гріх, не зламана чеснота

На мене скликали неласку вашу.

Ні: брак того, без чого я вважаю

Багатою, щасливою себе,-

Моя нездатність до речей медових,

До поглядів благальних та жебрущих

У мене вашу відняла любов;

Це тяжко, так, проте своєї вади

Не хтіла б я позбавитись, королю.

 

Лір

О, краще б не родилась ти на світ,

Аніж мені не догодити мала!

 

Король Французький

Ото й усе? Несміливість природна,

Що виявить чуття своє не вміє?

Бургундський герцогу, що ви принцесі

Сказати маєте? Коли з любов’ю

Поєднані сторонні міркування,

То - не любов. Ви хочете її

За жінку взять? Корделія сама

Собі становить найдорожчий посаг.

 

Герцог Бургундський

Боговінчаний Ліре, відпиши

Ту частку їй, що мався відписати,

І зараз я Корделію назву

Бургундської найменням герцогині.

 

Лір

Нічого! Я присягся! Я незламний.

 

Герцог Бургундський

Що ж! Прикро це, та, втративши отця,

Ви тратите і мужа, королівно.

 

Корделія

Хай герцог заспокоїться: коли

Любов його лиш посагом живилась,-

Його за мужа не хотіла б я.

 

Король Французький

Корделіє прекрасна! Ти багата

Убогістю своєю, ти любові

Достойна, хоч утратила любов,

Ти обрана, хоч кинута і гнана,

І я тебе дружиною назву.

Мені належить здобич ця по праву:

Беру я те, чого зреклися інші.

Так знайте: дівчина, для всіх немила,

Мою любов ще більше запалила.

Дочка твоя без посагу, мій пане,

У Франції володаркою стане.

За всіх бургундських герцогів скарби

Я не віддам її в полон журби.

Корделіє, прощайся з ними. Знай:

За втрати всі воздасть тобі наш край.

 

Лір

Бери її, рушай негайно в путь;

Її лице ми хочемо забуть.

Без ласки нашої й любові йдіть,

Не хочу навіть вас благословить.

Ходім, шляхетний герцогу Бургундський.

 

Фанфари.

Лір, герцоги Бургундський, Корнуельський, Олбенійський, Глостер та почет виходять.

 

Король Французький

Прощайся з сестрами.

 

Корделія

Скарби безцінні

Отця мого, я покидаю вас,

Печалі повна: добре знаю я,

Хто ви такі. Мені, сестрою бувши,

Тут тяжко хиби ваші називати.

Любіть же батька. Віддаю його

Серцям таким багатослівним вашим.

Коли б мене тепер він не відкинув,

Воліла б в іншім, бачити його,

У кращім місці. Я іду, прощайте.

 

Регана

Твоя наука, як нам слід чинити,

Нам не потрібна.

 

Гонерілья

Краще ти повчись,

Як догоджати мужеві своєму,

Що взяв тебе жаліючи! Замало

Покірності у тебе, і свою

Покару ти по правді заслужила.

 

Корделія

Час викриє затаєне лукавством,

І ваші хиби викриє ганьба.

Прощайте, сестри! Доброго життя вам!

 

Король Французький

Ходім, моя Корделіє прекрасна.

 

Корделія й король Французький виходять.

 

Гонерілья

Сестро, я маю поговорити з тобою про справу, що стосується нас обох. Я гадаю, що батько виїде звідси сьогодні ввечері.

 

Регана

Напевно - з тобою. Наступний місяць він буде з нами.

 

Гонерілья

Ти бачиш, яким несталим зробився він на схилі віку; ми переконались у цьому до краю. Він завжди любив сестру нашу більше за всіх, і надто впадає в око, через яку дрібницю він прогнав її.

 

Регана

На цю хворобу звичайно хворіють у його віці; проте