- Слово про похід Ігорів

травах поруділих. Стукочуть дятли, вказуючи путь Додому князю Ігорю, піснями Світ провіщають радо солов'ї. І каже Гзак сердито Кончакові: "Коли вже сокіл вирвався — вб'ємо Соколича стрілою золотою!" Кончак же мовить Гзакові лукаво: "Коли вже сокіл вирвався — скрутим Соколича дівочою красою". І буркнув Гзак похмуро: "Окрутить Не мудре діло, тільки ж нам тоді Не бачити не те що сокільця, А й красної дівиці! Це гніздо Нас битиме і в полі Половецькім". Колись Боян, — премудрий піснетворець Славетних Ярославових часів, — Сказав про Святославові походи: "Хоч тяжко голові не на плечах, Та тілу також зле без голови". Отак і краю Руському нелегко Без Ігоря, Олегового внука. "Сіяє сонце ясне в небесах — Князь Ігор в Руську землю повернувся!" — Лунає спів дівочий на Дунаї І в'ється аж до Києва за море. Вже Ігор їде Боричевим, радий Вклонитись чудотворній Пирогощій. Всміхнулась Русь крізь сльози та печаль! Старим князям осанну проспівавши, Хвалу співати можна й молодим: Хай славні будуть Ігор Святославич, Буй-тур відважний Всеволод і юний Князь Володимир Ігорович! Слава Усім князям хоробрим і дружині, Що землю рідну пильно бережуть! (Переспів Василя Шевчука.)