Nebula - За твоїми правами, Nebula

Глава 2: Загадковий чоловік

Через кілька днів після того, як зміни в системі прав почали набирати обертів, я опинився в одному з найбільш віддалених, безлюдних підвалів міста.

Краще не питати, як і чому я тут опинився.

Хоча це місце було зовсім близько від центральної площі, неможливо було уявити, що за цією непомітною стіною приховуються події, які можуть змінити все. Все було занедбане, тьмяне світло ліхтарів зледеніло повітря і огортало простір холодом. Невеликий запах гнилі і старих цеглин розповідав історію давно забутих часу і людей. Я зрозумів, що таке місце є ідеальним для зустрічі, що її я навіть не міг уявити.

Тим більше я не чекав побачити тут  людей. Але все ж таки побачив.

 Його постать, темна і ледь помітна в тумані, на перший погляд здавалася звичайною. Але коли він наблизився до мене, я одразу звернув увагу на його зелені очки. Вони яскраво контрастували з темрявою, створюючи своєрідний ореол навколо його обличчя. Очки злегка світилися, неначе магніт, який притягував погляд. Вони виглядали чимось неприродним, від них віяв холод, як від металу, що довго перебував у морозильній камері.

Я відразу насторожився. Моє серце прискорено забилося, а думки метались у різні боки. Це не був випадковий зустрічний. Чоловік мав щось приховане, і я одразу відчув, що його наміри не такі безневинні, як це могло здаватися на перший погляд.

Спочатку я думав, що він хоче просто вбити мене. Місце було безлюдне, і ніхто не зможе почути, якщо щось піде не так. Я поглянув на його руку, яка тримала темний предмет — чи то ніж, чи то щось схоже на холодну зброю. Моя уява почала малювати сценарії, і в голові промайнуло кілька варіантів того, як все може закінчитися. Можливо, він хоче просто забрати моє життя. А може, я йому просто не сподобався?

Звісно, вбити людину лише через те, що вона тобі не сподобалась.

Це немало логіки, але на той час, я й не шукав логіки.

Але чим ближче він підходив, тим більше я відчував, що мої припущення могли бути надто поспішними. Я намагався заспокоїтись, зібратися з думками, але його присутність дійсно нервувала. Кожен крок цього чоловіка лунав важко в пустій підвальній кімнаті, і навіть звук його дихання здавався неприродним. Він був точно не таким, як решта людей, яких я зустрічав. Він був ніби з іншого світу.

Коли він зупинився прямо переді мною, я був готовий до того, що його рука може раптово злетіти, і цей момент може бути останнім для мене. Проте він не зробив жодного руху. Лише вигляд його зелених очок залишався твердо прикріплений до моїх очей. Я відчував, як його погляд проникає глибше, наче він намагається прочитати мене. Це був погляд, який мав силу змусити когось відчувати себе беззахисним.

— Ти шукаєш шлях, щоб вирватися з того, що є? — його голос був рівним, спокійним, без жодної натяку на емоції. Це не була загроза, це була швидше спостережливість, що змушувала мене насторожитися.

Я мовчав, чекаючи на наступний рух. Не було сенсу давати йому більше інформації, ніж я вже розкрив. І все ж я не міг встояти перед його питанням.

— Що ти хочеш від мене? — я нарешті наважився запитати. Мій голос звучав загрозливо спокійно, хоча всередині я не міг позбутися відчуття тривоги.

Чоловік трохи нахилив голову, як би оцінюючи мою реакцію.

— Я можу допомогти. Але це буде нелегко. — Він говорив, наче це був вже запланований сценарій. — Ти хочеш змінити своє життя? Вибір твій. Але пам'ятай — кожна дія має свою ціну.

Я був спантеличений. Його слова, хоч і виглядали обіцяючими, все ж залишали безліч запитань. Я не міг зрозуміти, що саме стоїть за його пропозицією. Чому він хоче допомогти? Що він хоче отримати взамін? Його зелені очки та таємничий вигляд створювали враження, що він має до мене зовсім інші інтереси, ніж просто бажання допомогти.

— Що це за допомога? — я запитав, намагаючись тримати себе в руках.

Він зробив крок назад і трохи підняв руку. Тепер я побачив, що в нього в руках був маленький чорний кейс. Я не знав, що в ньому, але з кожною секундою ця річ ставала все більш і більш важливою для того, що ми зараз обговорюємо.

— Це ключ до твого майбутнього, — він відповів, відкриваючи кейс. Всередині я побачив якийсь механізм, схожий на пристрій для підключення до системи прав. Це виглядало як частина того, що недавно було оголошено в країні. — Ти хочеш це використати? Я можу допомогти, але, як і я вже сказав, це має свою ціну.

Моє серце стало битися сильніше. Це була не просто пропозиція. Це була справжня можливість, шанс на нове життя, нові можливості, які я не міг ігнорувати. Але ціна... Вона, безумовно, буде високою. І чи варта вона того?

Я відчував, що від цього вибору залежатиме багато. Все могло змінитися в одну мить, але чи була ця зміна заради чогось важливого?

— Я готовий слухати, — сказав я, розуміючи, що тепер цей чоловік володіє моєю долею. Його наступний крок може визначити все.

Він похмуро посміхнувся, коли почув мої слова, і поклав кейс на стіл.

— Ти маєш три шляхи, Леон. І всі вони можуть привести до різних результатів. Вибір за тобою. Але пам'ятай: якщо ти хочеш змінити своє життя, це буде коштувати набагато більше, ніж ти думаєш.

Його слова зависли в повітрі, і тепер я знав, що моє життя залежить від того, що я оберу.

Я навіть не був здивований тим, що він знав моє ім'я, можливо це не було таким дивним, як вся ця ситуація.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍