Мілена Христич - Щоденник (збірник загонів з 80 -х по 2025), Мілена Христич
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
До дев*носто першого року..
От як це пояснити Чехову Толстому та Панасу Мирному?..
Ладно, а якщо без тупих жартів, то знаєте, я люблю і ціную своє минуле за його колір : наше життя було доволі яскраве , особливо у 90 ті, але в особливі моменти воно бувало як у фільмах Курасави : чорно - білим з червоними плямами..
Чи то від сорому чи то від гордості навпаки..
Чорно - біле з червоними плямами сорому і перемог…
Ну знаєте, зима була чорно - біла, як по половині весни та осені..
Потім таке: зелене літо , коли крім зелені власне нічого не помічаєш…тому що ти щаслива, тому що канікули і можна цілими днями гуляти на вулиці чи ходити на річку…
Ну осінь - вона була жовта …
Але над усім все одно ці червоні плями…
Це були рівні червоного…хто –зна скільки його відтінків…
Червоний як символ
Болю
Уяви
Не увлення
Смерті
Безсмертя
Щастя
Волі
Крові
Садо-мазо
Неповернення нізвідки нікуди…
Але тоді вона ще так не мислила.. Все це вона зрозуміє років через …декілька, коли стоятиме у стіни в очікуванні розстрілу…
Жартую…Ну от хто в мене поцілить? Ти стрілятимеш? )
…
5
Ну ще трохи про колір…
Зелений - влітку коли стоїть спека а ти на сьомому …подумаєте : небі…поверсі…
Дивишся з вікна і під тобою аж до обрію - море зелені : садки приватного сектору тополі каштани та вишні десь внизу під вікнами
Взимку було багато снігу…
І він зрідка таяв увесь…
Так і лежав всю зиму…
Тобто , багато - білого й холодного з тонкою графікою тонкого чорного гілля дерев , наче писані ієрогліфи чи руни на білому тлі зими…
Найбільше вона любила осінь …
…
Колір - це природа , наше довкілля …
Як це могло вплинути на формування особистості чи майбутньої національної та політичної свідомості, спитаєте ви…
Хто зна…
Але її тіло завжди почувало себе комфортно у тому довкіллі, що прийняло її в себе після народження…
Спочатку вона росла в тихому районі , тут були переважно хрущовки та сталінки, але багато дерев…
І перші літературно - стильові почуття , що вона згадувала, були саме імпресіоністичні…
Не те, що вона у свої два чи три роки зналася на живописі Мане чи Ренуара , але вона запам'ятала сонячні плями , що сміялися крізь тихе зелене листя, крізь крони дерев за вікнами…
І коли вона чула вітер, то чула його так , ніби дерева зітхали усіма своїми кронами і цей рух був схожий на повітряний прибій , наче хвилі велетенського зеленого океану раз за разом розбивалися об замислені шибки з зоріючою самотньо міні іконою Ісуса …
6
Бабуся Шура - перша зірка її життя…Навіть певний центр її дитячого Всесвіту…
Вона була добра і терпляча , бо їй прийшлося багато натерпілися від цієї незносної непосидючої бешкетниці …
З того часу збереглося декілька базових сімейних легенд…Але сама вона пригадує , як безжально порізала ножицями колекційні фото голлівудських акторів . Вони були чорно - білі і мабуть серед них повинен був бути Кларк Гейбл …Точно повинен …Але її душа тоді ще tabula rasa та цілковитий невіглас абсолютно не переймалась естетикою та кіно мистецтвом…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Щоденник (збірник загонів з 80 -х по 2025), Мілена Христич», після закриття браузера.
