IrenStasiuk - Аркос , IrenStasiuk

Розділ 2: Перше Відкриття

 

Система безпеки не мала прогалин. Принаймні, так говорили на щоденних брифінгах. Кожен громадянин був під контролем: його дії, думки, навіть емоції.

Кіан вірив у це… аж до сьогодні.

Він знову відкрив файл, знайдений випадково. На перший погляд, це був звичайний архівний звіт — такі надходили до їхнього відділу щодня. Але під стандартними графіками і статистикою ховалося дещо інше.

Фрагмент старого документа.

“Свобода була не лише словом — вона була реальністю. Люди могли говорити відкрито, обирати свій шлях. Не було наглядачів. Не було…”

Тут текст обривався.

Кіан відчув, як серце стислося.

Свобода? Це слово використовували лише у пропагандистських зверненнях. У сучасному світі воно означало стабільність, відданість державі, дотримання правил.

Але якщо колись воно мало інший зміст?

“Це помилка. Це підробка.”

Таку інформацію не могли пропустити. Хтось її заховав. Але хто? І головне — навіщо?

Його пальці мимоволі затисли панель столу. Якщо це справжній фрагмент з минулого… це змінює все.

Загроза всередині системи

Наступного ранку він прийшов на роботу раніше.

Відділ Корекції Даних працював у стандартному режимі. Колеги перевіряли інформацію, видаляли небезпечні елементи, адаптували дані під офіційні директиви.

Кіан ввів у пошуковий запит слово “свобода”.

“ЗАПИТ ЗАБОРОНЕНО. ПОРУШЕННЯ КОДЕКСУ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ 13-А.”

Екран заблимав червоним.

Він швидко вимкнув термінал, відчуваючи, як холодний піт проступив на спині.

Хтось стежив.

— Все гаразд?

Кіан підняв голову. Поруч стояла Ліа, схрестивши руки.

— Так, просто… зависла система.

— Дивно, — вона присіла поруч. — У нашій мережі таке не трапляється.

Він примусив себе посміхнутися.

— Напевно, просто випадковий збій.

Ліа не виглядала переконаною, але кивнула.

— Добре. Але якщо щось не так… будь обережний.

Її слова змусили його напружитися. Вона здогадується?

Вибір

Вночі Кіан знову відкрив файл.

Цього разу він зробив скан і зберіг копію у захищеному сховищі. Якщо його викриють, файл можуть видалити. Але він не дозволить, щоб правда зникла.

Він не знав, що його чекає.

Але знав, що назад дороги вже немає.

Ніч пройшла повільно. Кіан обертався на ліжку, не знаходячи спокою. Ті слова з файлу крутилися в голові, наче мантра. Свобода була реальністю. Як це можливо? Як можна було колись жити без постійного контролю, без нагляду?

Він не міг зрозуміти, чому ця інформація так хвилює його. Але те, що він знайшов, не давало спокою. Це не було просто помилкою в системі — це була брехня. Велика брехня. І тепер Кіан був її частиною.

Вранці він пішов на роботу, але цей день здавався іншим. Все навколо стало нудним і одноманітним. Програмні алгоритми на екрані виглядали, наче порожні фарби на полотні, а співрозмовники — як машини. Кіан намагався не піддаватись страху. Його думки були сконцентровані на одному: він повинен дізнатись більше.

Ліа підійшла до нього під час обідньої перерви, тримаючи чашку чаю. Вона помітила, що він змінився.

— Ти виглядаєш так, наче не спав всю ніч, — сказала вона, дивлячись прямо в очі. — Що сталося?

— Просто багато думок, — відповів Кіан, намагаючись приховати свою тривогу.

Ліа кивнула, але її погляд був занепокоєний. Вона завжди була відкрита і прямолінійна, і навіть найменше відхилення від її звичного стану не могло залишитися непоміченим.

— Якщо тобі щось важко, ти можеш поговорити зі мною, — додала вона тихо. — Знаєш, я завжди поруч.

Ці слова затримались у його голові. Чи мав він право ділитися з нею тим, що знайшов? Якщо він почне розповідати, чи не поставить її життя під загрозу? З іншого боку, Ліа була єдиною людиною, якій він довіряв.

Але він знову пригадав обличчя Зенона Крэйна, того, хто контролював всі процеси у місті, хто стояв за кожною тінню і кожним рухом. Якщо хтось дізнається про те, що Кіан знайшов, усе може закінчитися не просто неприємностями — це буде кінець для нього. І навіть для Лії.

Він вирішив промовчати.

— Я все вирішу, — сказав він тихо, знову вдивляючись у чашку.

З Лією все одно ще не настав час.

Того ж вечора, коли Кіан повернувся додому, він відчув, що щось змінилося. Його квартира, хоч і стандартна за дизайном, здавалася більш чужою, ніж раніше. Він не міг пригадати, коли востаннє почувався так, ніби весь світ навколо нього — це лише велика ілюзія. Що, якщо це все — одна велика пастка? Що, якщо його не просто спостерігають, але й маніпулюють ним на кожному кроці?

Він знову відкрив файл, зважуючи кожне слово, кожну букву.

“Люди не знали правди. Вони жили в тіні великих рішень, не усвідомлюючи, що їхні життя були вирішені ще до їхнього народження. Влада була сконцентрована в руках небагатьох. І вони ніколи не дозволять звільнення.”

Ці слова, хоч і були написані багато років тому, відчувалися як запитання, на яке Кіан не знав відповіді.

Вибір Ліа

Наступного дня, коли вони працювали разом, Ліа знову підійшла до нього. Її очі вже не були такими спокійними. Вони говорили: «Я знаю».

— Ти щось дізнався, так? — запитала вона, притримуючи погляд.

Кіан замер на місці. Він знав, що його життя не буде таким, як раніше. І що б він не зробив, це змінить усе.

— Я не можу розповісти зараз, — сказав він, намагаючись стримати нерви. — Але… якщо ти готова, ми можемо зробити це разом.

Ліа кілька секунд мовчала, а потім твердо кивнула.

— Я готова.

Чи хочете додати ще якісь події до цього розділу? Можна продовжити з пошуками нових союзників або розвинути наявні конфлікти.

Після того, як Ліа підтвердила свою готовність допомогти, Кіан відчув, як у нього з’явилося хоч трохи більше впевненості. Він не був самотнім у цьому. Проте розумів, що їхня подорож може бути небезпечною — і не лише для нього, але й для неї.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍