Арт Антонян - TÜK, Арт Антонян

% поверхні Землі) — стрімко падав рівень життя. На решті земної поверхні, на приблизно 13 %, які складали нейтральні території та води, не припинялися затяжні бойові дії між крихітними самопроголошеними республіками, різними бандформуваннями, а подекуди й племенами, «здичавілими від горя і відсутності суворої руки закону», як повідомляли öсобинам ЗМІ.

Давид спокійно сидів у кріслі, якщо не брати до уваги те, що воно періодично перевертало його догори дриґом, трясло і вертіло врізнобіч, слідуючи за динамічним, часом навіть агресивним новинним потоком. Сьогодні Екран не діяв на його свідомість. Співробітники телеканалу користувалися антиüскрінними стікерами, які клеїли на скроні. Тільки з ними журналісти, редактори, режисери монтажу та всі інші телевізійники могли робити свою справу професійно. Для створення ефективного новинного продукту необхідні розсудливі öсобини. Виносити стікери за межі телецентру заборонялося. Всупереч цьому Давид не зняв із себе захист у кінці робочого дня, приховавши його під легким гримом. Він усвідомлював, що ризикує. Однак відчував, що остаточно звихнеться, якщо сяде в ньÜзрум і дозволить йому знову заволодіти собою.

Як Давид не намагався відволіктися, події минулого дня не відпускали. В голові раз за разом звучала жалісна інтонація Роберта. Тим часом голос за кадром віщав про чергове угруповання «сердечників» (Herz-терористів), яке несло неймовірну загрозу не тільки Üмперії, але і всьому світу.

— Über! У результаті зіткнень, спровокованих Herz-радикалами, — понад 50 загиблих, близько 300 постраждалих, багато в тяжкому стані, — нервово, на межі крику подає інформацію журналістка. — Спочатку по мирних обожнювачах Üмперії відкрили вогонь, потім загнали на футбольний стадіон. Зібравши доброзичливих демонстрантів на полі, радикали перекрили всі виходи. Без шансів на порятунок. Терористи закидали невинних öсобин «коктейлем Лібераста». Як відомо, він за лічені хвилини спалює тіла дощенту. Радикали розважалися, знущаючись з öсобин, що горіли у полум’ї, та знімали звірства на відео. Über!

— Über! Їхні дії безумовно нагадують каральну операцію, — гаркавить експерт, а насправді бездарний актор, який підпрацьовує в телецентрі; Давид не раз бачив його в курилці. — Тих, хто намагався уникнути сумної долі, розстрілювали з особливим цинізмом. Спочатку стріляли по ногах. Після того як öсобина падала, в неї повторно стріляли. Тільки так, щоб вона померла не відразу — як покарання за спробу втечі… — журиться псевдоексперт.

Давид не пам’ятав, як давно працює в телецентрі, і навіть не замислювався чому. Здається, пішов сьомий або дванадцятий рік. Відлюдькуватий хранитель архіву переважно проводив час на мінус першому поверсі в невеликому кабінеті зі штучним освітленням. На чотирьох підземних рівнях будівлі зберігали архівні матеріали. Робота Давида, крім підтримки цифрового сховища, полягала в підборі матеріалів, необхідних для «більш яскравого розкриття в новинах порядку денного, що максимально відповідає поточному політичному курсу урядущої партії üРодіни». Сьогодні, наприклад, для репортажу про локальний конфлікт у нейтральній сусідній Хоупландії знадобилися кадри з військовим гелікоптером Unación, що приземляється десь в Африці. Без цього архівного матеріалу п’ятирічної давності, знятого на іншому континенті, журналісти ніяк не могли розповісти правду про те, що «о 7 ранку унасіонська влада, проігнорувавши міжнародні домовленості, грубо втрутилася у внутрішні справи нейтральної території під боком самої Üмперії».

В архіві зберігалися відео з самого початку ери телебачення. Так стверджувало керівництво телеканалу «Єдиний Правдивий». Давида все ж мучили сумніви щодо достовірності матеріалів. Він хоч смутно, але пам’ятав той день, коли в телецентрі вперше з’явилися озброєні зелені чоловічки без розпізнавальних знаків. Вони паралізували будівлю. Вперше за весь час існування телецентру робота призупинилася. Давида і його колег виставили з архіву. До них підійшов чоловік у костюмі, з ріденькими вусиками на кам’яно-сірому обличчі.

— Über! Відділ Чистої Üсторії, — він не назвав свого імені. — Буду вдячний за співпрацю. Точніше — просто не заважайте нам, і ми дуже скоро дамо вам спокій. Über!

Складно суперечити кільком сотням озброєних вояків. По двоє-троє вони стояли у кожному кутку, на всіх поверхах. Агенти Відділу Чистої Üсторії спочатку вилучили левову частку матеріалів. За якийсь час архівні дані повернули. Частина полиць усе ж залишилася порожньою. Потім лише 10% з усіх доступних матеріалів зацифрували, 0,73 % з яких завантажили в тоді ще звичайну, але вже відрізану від світового інтернету мережу для загального доступу.

Через кілька днів усі телеканали країни (тоді їх було 129) одночасно перервали показ програм екстреним випуском новин. Той самий диктор повідомив про пандемію, яка охопила планету. Головним симптомом загрозливої інфекції, за твердженням медиків, було серцебиття.

— Über! Якщо ви виявили, що у вас або у ваших рідних, друзів, у ваших коханих у грудях активно б’ється серце — приблизно 80–90 ударів на хвилину, без зволікання телефонуйте до служби порятунку. Уряд Федерації та влада Unación, забувши про суперечності, об’єднали зусилля з нейтральними територіями та створили агентства для допомоги інфікованим. Вам обов’язково допоможуть! Ситуацію вже взяли під контроль відповідні відомства. Über! — повідомив ведучий новин.

Увечері того ж дня Федерація оголосила себе Üмперією.

Настали кращі часи.

НьÜзрум і далі розповідав про Herz-терористів, які знищили десятки мирних жителів-демонстрантів.

— …поранених розвезли по лікарнях. Зараз за їхні життя борються медики. Über! — говорить голос за кадром.

У кінці репортажу, як зазвичай, всім öсобинам нагадали про необхідність збиратися в сімейному або дружньому колі для перевірки одне одного на наявність серцебиття. Давид поклав руку на груди. Нічого не відчувши, з полегшенням видихнув.

— Über! Про інфікованих повідомляйте в агентство із запобігання пандемії. Не панікуйте! Загін рятувальників прибуде негайно. Ваш порятунок гарантовано Üмперією! Über! — відкарбував ведучий у студії.

Подумки Давид опинився далеко за межами ньÜзруму. Уривки спогадів: у парку на залитій сонячним світлом галявині батьки підносять до нього торт з десятьма свічками. Діти, не потрапляючи у ноти, затягують вітальну пісню. Сміються і плескають у долоні. Він задув вогники. Мама з татом обіймають Давида. Мама і тато… Весь вільний час вони присвячували літературі та класичній музиці. Про їхню хворобу повідомили сусіди. На очах Давида виступили сльози.

Останній новинний продукт випуску розповідав про щасливе дитинство і прогресивні методи виховання в одному з дитячих садків Üмперії. Маленькі öсобини в одностроях зелених чоловічків невеликими групами марширують у спортивній залі під оглушливі оплески, зворушливі вигуки й усмішки батьків.

— Über! Вихованці старших груп дитсадків Üславська демонструють навички стройової підготовки. І нехай крокувати в ногу, урочисто маршируючи, у них виходить не