Вікторія Вашингтон - Некровний брат мого батька, Вікторія Вашингтон

Нея хотіла щось сказати, але їй ніби горло здавило від раптової появи Кайла.

Мене ж у моменті порізало зсередини вируючими різногранними емоціями.

Потрібно відійти, відпустити її волосся і не нариватися на черговий конфлікт.

Ось тільки на це у мене не вистачило терпіння та стійкості.

Я кинула швидкоплинний погляд на застиглу на місці Нею, обличчя якої було забруднене моєю слиною, і різко відштовхнула її від себе, потужними ривком.

— Я бачу, ти любиш створювати проблеми і чіпати те, чого торкатися не можна, — крижаний, мов сталь голос обпік нервові закінчення. — Ти вибачишся перед Нею. Нині. І надалі такого не повториться.

Кайл пропалював мене таким поглядом, ніби риси в його зелених очах уже кип'ятили для мене пекельний котел.

Його енергетика повністю поглинала і змушувала підкорятися, але злості всередині мене було достатньо, щоб протистояти їй.

— Я? — вигукнула, приголомшена таким наказом. — Нізащо, — виплюнула так, ніби мені язик обпікав отрутою. — Нехай вона перепрошує. Здається, цього місяця ти не водив її до ветеринара і пропустив планове щеплення від сказу. Потрібно краще дбати про свого звіринця.

— Ти не смієш торкатися моєї нареченої, — він наблизився на кілька кроків, не перериваючи зорового контакту. Так, що не по собі стало і захотілося провалитися під землю чи випаруватись. — Не маєш права говорити в її бік жодного брудного слова. Не забувай, що ти у цьому будинку лише тимчасовий гість. Я не повторюватиму двічі. Починай.

У цей момент мене роз'їдало їдкою злістю та образою.

Кайл чекав на мої вибачення перед цією божевільною, яка сама на мене накинулася, а мене переповнювало ненавистю до них обох. Причому переважало бажання нігтями вчепитися в обличчя Кайла, щоб стерти з нього цю гордість і очікування беззаперечної покірності.

— Ідіть у дупу, — трохи наблизившись, прошепотіла йому прямо в обличчя. — Ви обидва, — додала голосно й миттєво рвонула в бік виходу.

Вуха заклало від припливу крові і я чула лише биття власного серця, яке погрожує вибитися з грудної клітки.

Я ледве встигла в одній футболці вибігти на заднє подвір'я, як відчула на своїй руці чіпку, мов кайдани, хватку.

Кайл притис мене спиною до бетонного фасаду особняка і від прохолоди, що торкнулася оголених ділянок тіла, шкіру пройняло мурашками.

— Набігалася? — спитав, нависаючи наді мною грізною хмарою.

Однією рукою він продовжував утримувати зап'ястя, а другу поклав на шию, трохи здавлюючи її, щоб я не робила спроб втекти.

— Пусти, — сіпаючись, прохрипіла я.

Його торкання палили шкіру, ніби на неї кинули розпечене вугілля, що обвуглилося.

Від напруженої атмосфери голова йшла довкола і все починало плисти перед очима.

Він був надто близько. Неприпустимо. Я відчувала, як його дихання стосувалося моєї шкіри, а свідомість ніби все більше вислизало з-під мого контролю.

Я не розуміла, що відбувається з моїм тілом, але це було щось дико дивне.

— Не виводь мене з себе. Повір, ти не хочеш знати, що буде в такому випадку, — твердо наказав Кайл, продовжуючи розриватися мій особистий простір своєю енергетикою, що руйнує. — Ти небажаний гість у моїй хаті. Я терплю тебе тут тільки з тієї причини, що змушений на якийсь час стати твоїм опікуном, але, якщо все так і продовжиться, ти пошкодуєш, що взагалі опинилася тут. Я не терпітиму твої витівки.

— Інакше що? — спитала все ще з викликом, але вже гублячись.

Кайл умів залякувати так, що серце переставало битися.

— Інакше рік, проведений тут, стане для тебе справжнім пеклом.

А далі все сталося, немов у найгустішому тумані мого усвідомлення.

Мене буквально до кісток пропалило гострим бажанням. Неприборканим, жахливим і нестерпним. Таким, що я просто не змогла його придушити чи побороти.

Не розуміючи, що роблю, я торкнулася губ Кайла, які були заборонено близько, своїми.

Пелена спала в момент, коли рука на моїй шиї різко стиснулася, а плече пронизало вогнем так, ніби хтось налив туди соляної кислоти.

— Чорт, — скрикнула я. — Дико боляче.

Хватка Кайла ослабла і я обрушилася на землю, не зумівши встояти на ногах.

Я підняла на нього погляд, помітивши, як кожен м'яз у його тілі напружувався, став сталевий, а погляд почав здаватися по-справжньому звіриним.

Рукою він потер своє плече, а потім, одним різким рухом, знову підняв мене на ноги і нахабно відтягнув край моєї футболки, оголюючи плече та бюстгальтер.

Я, як і він, подивилася на червону шкіру, до розлюченості злякавшись того, що на ній побачила.

Разом із незначними синцями на шкірі з'являвся чорний візерунок.

Мітка істинності.

Мені хотілося кричати, битися в істериці та зникнути.

Кайл ніяк не міг бути моїм справжнім. Адже бути пов'язаною з ним хоч якось означало підписати собі смертний вирок.