Тетяна Олiйник - Агент 2601 та 1/2, Тетяна Олiйник

- Це метод дедукції, мене в агентстві навчили!

- А-а!.. - Захоплено вимовила бабуся, більше в неї не знайшлося слів на таку сміливу заяву онука.

- Ба, слухай мене уважно: у воді об'єкт отримав передачу від дайвера, я це бачив на власні очі. Мені необхідно роздобути цю річ, щоб там не трапилось!

- Нічого собі, які справи в нашому морі кояться! - здивувалася вона. - Що я маю робити?

- План такий: зараз об'єкт вилізе з води і піде до лежака. Я чекатиму його там і простежу, куди він сховає отриману річ. Щойно він вляжеться, ти купуй морозиво і, проходячи повз, нібито випадково впусти на нього. Поки об'єкт відволічеться, я витягну передачу і сховаюся.

Бабуся якось дивно подивилася на онука.

- Ба, ти все зрозуміла? - уточнив він.

- Максе, я тут подумала... Це ж справжня крадіжка виходить!

Актор важко видихнув і схопився за голову:

- І про що я тільки думав, коли попросив тебе допомогти з цією справою?! Це не крадіжка, а державне спецзавдання! — у серцях вимовив він.

Присоромлена бабуся негайно взялася за справу. Вона швидко витерла онука рушником, щоб не змерз, забрала в нього маску й ласти, начепила на голову кепку від сонця, засунула до рота печенько і пішла до свого лежака. Така турбота була в порядку речей, тому Макс вже перестав чинити опір. Мабуть, для всіх бабусь онуки назавжди залишаються маленькими діточками.

Актор дочекався, коли бізнесмен вийде на берег, і вирушив слідом за ним, дожовуючи на ходу печиво. Той підійшов до своєї парасольки, засунув щось у кросівок під лежаком, обтерся рушником і втомлено завалився на матрац.

"Ага, отже, річ, яка мене цікавить, перебуває в кросівку!" - помітив Актор. Тепер справа за бабусею. "Ну, Ба, не підведи!" - подумки звернувся він до неї.

У цей час він побачив, як бабуся дістала гаманець із сумки і розплатилася з продавцем. "Поки що все йде за планом!" - одобрив Макс.

Бабуся повісила сумку на руку, поправила свої окуляри і сонцезахисний капелюх, взяла в обидві руки по ріжку з морозивом і повернулася до об'єкта. Проходячи повз відпочивальників і маневруючи між парасольок, вона наблизилася до лежака бізнесмена і ніби ненароком вивернула гумовий капчик, вдаючи, що спіткнулася. Спритно це в неї вийшло, нічого не скажеш! У цей момент вона різко махнула рукою, і кулька холодного морозива гепнулася просто на волохате пузо об'єкта. "Оце влучання! Гол!" - захопився онук. Бізнесмен підскочив від несподіванки і закричав, витираючи живіт:

- Дивись, куди преш, стара шкапа!

"Ну... Це він точно даремно сказав!" - проскочило в голові в Макса. Наступної миті бабуся звелася як кобра, зашипіла і кинулася на бізнесмена, б'ючи його по голові своєю важкою сумкою:

- Хто?! Це я шкапа?! - голосила вона, завдаючи побоїв один за одним з усього розмаху. - Люди добрі, подивіться, що коїться! Понаїхали сюди рашисти кляті, та ще й на місцевих людей нападають! Допоможіть! Караул! Жінку ображають! - волала вона, добиваючи переляканого бізнесмена.

Той прикрив голову руками і, намагаючись ухилитися від ударів, звалився на пісок. Одразу ж зібрався натовп людей, які засуджували нахабного туриста і підтримували обурення бабусі. Ніким не помічений Макс шмигнув під лежак і витягнув секретну річ із кросівка. Бабуся весь цей час краєм ока спостерігала за ним. Коли вона побачила, що онук пішов у бік парковки, то одразу ж припинила істерику, наостанок штовхнувши ногою нещасного туриста. Вона плюнула на нього зі словами:

- Рашистське кодло! - після чого розвернулася і пішла з гордо піднятою головою.

Макс чекав бабусю біля машини.

- Ну, ти даєш, Ба!.. - захоплено протягнув він. - Напевно в дитинстві ти була хлопчиком.

- З чого це ти так вирішив? - здивувалася вона.

- Тільки хлопчаки вміють так битися!

- Нічого подібного! Просто дівчаткам довелося навчитися захищатися від настирливих хлопчиків, які постійно смикали їх за кiски, - пояснила вона.

Онук з недовірою глянув на літню жінку з короткою стрижкою, насилу уявляючи її маленькою дівчинкою з кісками. Він, звісно, розумів, що жінки виростають із дівчаток, але бойова поведінка бабусі свідчила про протилежне.

На зворотному шляху в машині бабуся поцікавилася:

- Ну, що там за рiч тобі вдалося поцупити?

- Ба, не "поцупити", а "добути докази"! - поправив її Макс.

- Не важливо! Що ж там таке, кажи швидше! - нетерпляче зажадала вона.

Актор розтиснув кулак і показав свою здобич. На долоні лежала металева капсула, яка була герметично запаяна. Тому розкрити її і подивитися вміст не представлялося можливим.

- Ух, ти! - здивувалася Ба. - Цікаво, що там усередині?

- Цього я не знаю. Зараз зв'яжуся з агентством і все їм розповім.

Макс натиснув на кнопку годинника і зателефонував куратору. З'явилася зелена голограма з обличчям Бульдога, за яким стояли інші співробітники агентства і затискали роти долонями, давлячись від сміху.

- Що там у вас відбувається? - здивувався Макс.

- Нічого серйозного, просто ми спостерігали за тобою весь цей час і героїчний подвиг твоєї бабусі не залишився непоміченим, - пояснив він, витираючи сльози, що виступили від сміху.

- Ах, це... - зметикував Макс. - Так, бабуся в мене бойова.

На екрані показалося обличчя тренера Хука:

- Акторе, ось у кого тобі потрібно брати уроки ближнього бою! - розреготався він.

Бабуся, яка сиділа за кермом і чула все, повернула голову:

- А нехай би не обзивався, хамло. То ж заслужив! - вимовила вона, чим викликала нову хвилю сміху.

Коли загальні веселощі вщухли, куратор запитав:

- Ну що там тобі вдалося добути, Акторе? Які докази?

Макс показав металеву капсулу:

- Ось це. Але відкрити його неможливо.

- А якщо вдома консервним ножем? - запропонувала бабуся.

На екрані з'явилося інше обличчя:

- У жодному разі не намагайтеся розкрити цю штуковину! - вимовив майстер Болт. - Подібним методом можуть бути запечатані небезпечні хімічні речовини. Краще передайте їх співробітникам нашого грецького офісу.