Адальберт Штіфтер - Вітіко

— Високий імператоре, всяке право законодавства передано від народу тобі. Те, що постановив імператор своїм листом, або те, про що він, спираючись на своє знання, видає указ, або те, що він приписує своїм наказом, становить, як визначено, закон. Кому припадає якийсь тягар, той повинен мати й користь від нього, а оскільки ти, високий імператоре, повинен усе захищати, то можеш над усім і панувати.

Промови тривали до пізньої ночі.

Потім розповіли про те, що випливало з досліджень теперішніх подій, подій за часів імператора Карла Великого і подій за доби давніх римських імператорів у царині прав та обов'язків монархів і прав та обов’язків підданих, і присягнули цим висновкам як праву.

Представники міста Мілан склали присягу.

Наступного дня імператор, за давнім звичаєм, чинив суд, і було так багато скарг, що довелось залучити додаткових суддів. Вирішували суперечки бідного люду, панів і міст.

Коли всьому дали лад, імперський з'їзд закрили і німецькі князі та пани, а також італійські раділи, що вдалося все зробити.

Імператор ще спонукав місто Геную, яке не брало участі в ухваленні постанов на Ронкальському з’їзді, скласти присягу вірності, а потім розіслав своїх представників у ломбардські міста, щоб вони запроваджували там владу згідно з постановами, яким склали присягу на імперському з’їзді. Тими представниками були Даниїл, єпископ Празький, Рейнальд, канцлер, Герман, єпископ Верденський, Оттон, пфальцграф Реґенсбурзький, Ґвідо, граф Б'яндрате. В містах Павія, П'яченца, Кремона, Лоді та інших вони призначили міських голів.

На початку місяця січня представники імператора прибули в Мілан, проте міланці заперечували, щоб імператор призначав їм міського голову, і юрби несамовитого простолюду загрожували життю його представників. Мартінанус Малаопера, Адзо Бультрафус і Кастелус ді Ерменульфіс провели їх у безпечне місце. Представники забарикадувались у будинку, але юрба жбурляла у вікна каміння. Наступної ночі втік Оттон, а ще через ніч утекла решта, розповівши про все імператорові.

Другого дня місяця січня імператор улаштував святкове прийняття, на якому були присутні посли Франції, Греції та Угорщини, що засвідчили йому свою шанобу. Угорські посли пояснили імператорові, що з огляду на побажання Владислава, короля Богемії, їхній король хоче прислати ще більше людей на підмогу, ніж присилав давніше. Імператор розповів князям про дії міланців і мовив:

— Навіть дикі народи шанують право посольств, міланці — ні, моя і ваша честь заплямована, багато людей скоїли той злочин, тож багатьох слід і покарати.

Князі погодилися зі словами імператора. Єпископ із П’яченци сказав, що все-таки годилося б послухати й міланців.

— Їх треба вислухати, — погодився імператор.

Міланців запросили, і вони прислали представників, які сказали, що хочуть дати імператорові повне відшкодування. Як дату цієї процедури визначили дев’ятнадцятий день місяця квітня. Імперські міста присягли, що будуть у мирі з Міланом.

Але після цього міланці уклали союз із Брешією, П’яченцою і Болоньєю.

Коли імператор святкував Великдень у Модені, призначивши на вівторок військові ігри, надійшла звістка, що міланці обступили облогою імператорську фортецю Тредзо. Ігри припинили, всі приготувалися, щоб завтра, тільки-но засіріє, почати похід на Тредзо. По дорозі військо натрапило на вісника, який повідомив, що міланці здобули Тредзо й забрали всі скарби. Імператор подався до Болоньї і оголосив Мілан поза законом. Потім пішов у Лоді збирати військо. Імператор наказав усім італійським містам відрядити допоміжні загони для війни з Міланом. Потім знову пішов у Болонью, щоб вести звідти своє військо на Мілан.

Сімнадцятого дня місяця травня військо прийшло до Меленьяно, а наступного дня до Мілана. Там далеко навколо всього міста були знищені лани зі збіжжям та виноградники, вирубані оливкові та плодові дерева, спалені хати, села, передмістя, замки і фортеці. Проте облоги імператор не почав, бо його військо було замале.

У місяці червні імператор подався на південь Італії, щоб привести до обов'язку багато затятих міст або ж покарати їх. Він обступив облогою Крему, і облога цього міста тривала від місяця серпня до двадцять п’ятого дня місяця січня наступного року. Того дня жителі Креми вирішили здати місто. Переговори провадили Переґрін, патріарх Аквілеї, і двоюрідний брат імператора Генріх, герцог Саксонський і Баварський. Двадцять сьомого дня місяця січня місто капітулювало, а потім було зруйноване.

Міланці під час тієї облоги намагалися допомогти жителям Креми і нападали на імперські міста, але двічі зазнали від війська імператора тяжкої поразки.

Оскільки німецькі князі воювали вже надто довго, а ломбардські землі так постраждали від війська, що насилу можна було покривати його потреби в харчах та фуражі, імператор навесні відпустив із багатими подарунками тих, хто хотів, на батьківщину. Вони пообіцяли повернутися за рік із достатньою допомогою.

Тим часом у різних місцях країни відбувалися різні битви імператорського війська з міланцями. Потім імператор розіслав німецьким князям запрошення, щоб вони наступної весни прийшли й закінчили почату роботу.

Навесні князі почали похід в Італію. Владислав, король Богемії, послав із добірним військом свого брата Дипольда і сина Фрідріха.

Вітіко був із тими лісовими людьми, які разом із ним брали участь у попередній війні, а тепер удруге пішли в Італію.

Коли запрошені князі мало-помалу зібралися, імператор