Джеймс Джойс - Улісс

Ліра — у «Пісні Фіаннули» йдеться про дочку бога Мананаана МакЛіра, а не про доньку короля Ліра.

409

(183) Гаррі Ф. Норман (1868—1947) — редактор газети «Айриш гомстед».

410

(183) Лис Христа — засновник секти квакерів Джордж Фокс (1624—1691); обігрується лексичне значення прізвища Fox — «лисиця». Нью-Плейс — будинок Шекспіра у Стратфорді в його зрілі роки.

411

(184) Яким ім ’ям назвався Ахілл… — античні джерела повідомляють, що Ахілл мав жіноче імя Пірра «руда».

412

(184) Маленький Джон — один із легендарних соратників Робіна Гуда, здоровило; Дж. Мур іронічно дав це прізвисько щуплявому Дж. Еглінтону.

413

(185) Мессір Брунетто — Брунетто Латіні (бл. 1210 — бл. 1295), італ. поет і дипломат.

414

(185) Душа горить, мов червона вуглина — з есею Шеллі «Захист поезії» (1821).

415

(185) Вільям Драммонд із Готорндена (1285—1644) — шотл. поет.

416

(185) Ернест Ренан (1823—1892) — фр. історик і письменник, захоплювався пізніми драмами Шекспіра.

417

(186) Штукарі шифрами — автори, що намагалися знайти в текстах Бекона й Шекспіра шифр, що довів би Беконове авторство.

418

(186) На схід від сонця, на захід від місяця — назва збірки норвезьких казок, яка вийшла в анг. перекладі 1859 р.

419

(186) Скільки миль до Дубліна? — варіація дитячого віршика «Скільки миль до Вавилона?»

420

(186) Міранда — героїня «Бурі», Пердіта — «Зимової казки».

421

(186) Мистецтво бути дідусем — назва збірки віршів для дітей В. Гюго.

422

(186) Смаглява леді сонетів — героїня сонетів Шекспіра й назва п’єси Б. Шоу (1910).

423

(187) Лорд у літературі — вираз Теннісона у вірші «До Вергілія» (1882).

424

(187) Ікло вепра вразило його… — натяк на Адоніса («Венера й Адоніс»), ураженого вепрячим іклом, і на подібну пригоду Улісса («Одіссея», XIX, 393).

425

(187) Перса Імогени — «Цимбелін», І, 2.

426

(188) Псевдомалахія — Мулліган теж Малахій, але не пророк. Йоганн Мост (1846—1906) — нім. анархіст, схвалив у своїй газеті «Свобода» вбивства у Фенікс-парку й потрапив за це до англійської тюрми.

427

(188) Шекспір… це той хлоп, хто пише, наслідуючи Сінга — зроблене Єйтсом порівняння Сінга з Есхілом породило в Дубліні низку жартів у цьому дусі.

428

(189) Суддя Бартон — Д. П. Бартон (1853—1937), автор книги «Зв’язки між Ірландією та Шекспіром» (1919).

429

(189) Ознака потамованого жадання — з епіграми Блейка «Відповідь на запитання» (1793).

430

(190) Оце я й розкажу тобі — пародійна імітація стилю творів Сінга.

431

(191) Іцик Мойша — злодійкуватий єврей, комічний персонаж англ. гумористичної преси кінця XIX в.

432

(191) Він такий грек, що й самим грекам до нього далеко… — натяк на педерастію.

433

(191) Грізельда — героїня останньої новели «Декамерону» Боккаччо.

434

(192) Сер Волтер Ролей (бл. 1554—1616) — англ. поет, мандрівник, двірський Єлизавети, страчений Яковом І.

435

(192) Пенелопу Рич деякі автори вважали героїнею сонетів Шекспіра.

436

(192) Вільям Девенант (1606—1668) — англ. поет і драматург.

437

(192) Дочка Гаррі, того, що шість разів брав нову жінку — Єлизавета, дочка Генріха VIII, що мав шість дружин.

438

(192) Її друзі, вельможні леді, що жили по сусідству — із поеми «Принцеса» (1847) А. Теннісона.

439

(194) Джон Джерард (1545—1612) — англ. ботанік, доглядач королівських садів.

440

(193) Родичі Шекспіра: Мері й Джон (пом. 1601) — його батьки; Джоан Гарт (1558—1646) — сестра, померла пізніше його і братів Едмунда (1569—1607) та Ричарда (1584—1613), а також, гадає Стівен, й останнього брата, Гілберта; Джудіт — менша дочка; Сьюзен — старша дочка.

441

(194) Античні автори згадують… — всі відомості про Арістотеля — з Діогена Лаертського.

442

(194) Помер із перепою. — У щоденнику Дж. Ворда (1629—1681), стратфордського вікарія, є запис, буцім Шекспір помер, захворівши після великої пиятики з Беном Джонсоном.

443

(195) Едвард Дауден (1843—1913) — професор англ. літератури в Коледжі Триніті.

444

(195) Шекспір і Ко — Стівенова пророча формула: книгарня «Шекспір і Ко» від 1920 р. — головна опора Джойса в Парижі.

445

(195) Генрі Четтл (бл. 1560 — бл. 1607) — англ. драматург і видавець, якого мають за прототип Фальстафа.

446

(195) Людського м’яса фунт — «Венеціанський купець», І, 3.

447

(195) Джон Обрі (1626—1697) — один із перших збирачів даних про Шекспіра.

448

(195) Родріґо Лопес, лікар Єлизавети, страчений у липні 1594 р. за звинуваченням у намірі отруїти королеву. Страта була жорстока, але немає свідчень про серце. Після цієї страти в Лондоні стався спалах антисемітизму.

449

(195) Шотландський мудрагель — Яків Стюарт (1566—1625), написав трактат про бісів.

450

(195) Мафекінг — містечко у Південній Африці, оплот англійців; ця назва стала символом шовінізму.

451

(195) Ось повернувся… «Відважний мореплавець»… — 1610 р. в Англію повернувся не «Відважний мореплавець», що потонув у Бермудському трикуті, а його врятована залога.

452

(195) Рудокоса Бесс — прізвисько королеви Єлизавети, що нібито дала вказівку Шекспірові написати «Віндзорських жартівниць».

453

(196) Треба себе угамувати — Бен Джонсон свідчить про Шекспіра, що до того доводилося застосовувати фразу римського імператора Авґуста про багатослівного оратора Гатерія: «Треба його вгамувати».

454

(196) Незчисленномислий