Лада Короп - Коли закінчиться ненависть , Лада Короп

МАРТА 

    Так я готова до стосунків з Орестом. Я дійсно цього хочу. Саме тому я наважилась і поцілувала його. Орест уважно дивиться на мене й нічого не робить. Взагалі ніяких рухів.

Спочатку я не розумію, що відбувається, а потім Орест підіймається й підходить до мене. Бере за руку й кудись відводить. Ми підходимо до краю відкритої тераси й дивимось на нічне місто. Вид просто неймовірний. 

– Подобається? – питає Орест. 

– Так, дуже, – відповідаю й вдихаю аромат свіжого повітря. 

– Це і є свобода, Марто. Коли ти можеш насолоджуватись тим, що тобі подобається, – промовляє Орест. 

– Згодна. Можливо мені час нарешті знайти ту саму свободу? 

– Марто, це тільки твій вибір. Яку стежку обереш – такою й підеш. Але я радий, що ти погодилася стати моєю дівчиною, – тихо говорить Орест. 

– Я теж. То може продовжимо наш романтичний вечір? – пропоную Оресту. 

– Так, давай. Може потанцюємо? – Без музики? – дивуюся. 

– Це не проблема. Якщо хочеш музика буде через декілька хвилин. 

– Серйозно? 

– Так, – Орест тричі плескає в долоні й дійсно через декілька хвилин з'являється група хлопців з музичними інструментами у руках.

 Вони починають грати чудову спокійну мелодію й Орест запрошує мене до танцю. Він триває недовго, але я почуваюся дуже щасливою. Ми знову сідаємо за стіл й Орест розливає по келихах вино. 

– Такий чудовий вечір. Аж не хочеться його закінчення, – кажу з сумом. 

– Він може мати продовження. Якщо захочеш. Але це тільки твоє рішення. Спочатку густо червонію, бо розумію на що натякає Орест. Але потім вирішую, що більше не буду чесною й слухняною. Моя молодість мине, а я навіть не дізнаюся, що таке справжня пристрасть. 

– Я вирішила, що хочу, – випалюю на одному подиху, поки моя рішучість не зникла. 

– Це добре. Але ти маєш знати, що я тебе ні до чого не примушую. Ти сама повинна цього хотіти, – наголошує Орест. 

– Я цього справді хочу. Тому я зараз досі тут. З тобою. 

– Ну тоді підіймімо тост за сміливі рішення, – Орест бере у руки келих й ми п'ємо на брудершафт. Трохи згодом Орест привозить мене до дорогого готелю. Й ми займаємо найкращий номер. Люкс. Просторий, гарно обставлений з великими кімнатами. 

– Чого саме сюди ми приїхали? – питаю. 

— Тому, що тут раніше був мій маленький притулок. До поки я не купив власну квартиру, – відповідає Орест. 

– Тут дуже гарно, – сідаю у маленьке крісло, яке стоїть неподалік великого й м'якого ліжка. Під ногами пухнастий килим і я пальцями занурююся у його м'якість. 

– Вип'ємо трохи для хоробрості, – жартує Орест. 

– Не завадило б. Тільки трохи.

– До речі у номері є душ. Можеш сполоснутися, якщо маєш бажання, – продовжує чоловік. Він знімає піджак й кидає його на стілець. Я бачу через тканину сорочки його біцепси та сталеві м'язи. 

– Дякую. Не відмовлюся, – кажу. І йду у напрямку ванної кімнати. 

Це дасть мені ще трохи часу. Щоб підготуватися. Тим більше я люблю бути чистою й гарно пахнути. Тим більше наодинці з чоловіком. Сьогодні на мене чекає важлива ніч. Ніч змін і відкриттів у нове життя.

*****

ШАНОВНІ ЧИТАЧІ ПІДТРИМАЙТЕ БУДЬ ЛАСКА КНИГУ ЗІРОЧКАМИ, АБО КОМЕНТАРЯМИ. ЯКЩО ВОНА ВАМ СПОДОБАЛАСЯ. ЦЕ ДУЖЕ ВАЖЛИВО ДЛЯ АВТОРА. В КОЖЕН РОЗДІЛ Я НАМАГАЮСЯ ВКЛАСТИ ВСІ СВОЇ СИЛИ ТА ЕМОЦІЇ. І НЕ ЗАБУВАЙТЕ ПРО ПІДПИСКУ НА АВТОРА. ЦЕ ДОПОМОЖЕ НЕ ВТРАЧАТИ ОНОВЛЕННЯ КНИГИ.

*****