Кетрін Огневич - Провісниця, Кетрін Огневич

 — І чим саме, на твою думку?
 
— Я пішов, тоді як мав залишитися і... Пробач мені, Кессі.
 
 — І чому ж я повинна тебе пробачити? Адже вочевидь, що тобі набридло няньчитися зі мною і... - Але Фабіан не дав мені закінчити, а просто торкнувся пальцями моїх губ, змушуючи замовкнути.
 
 — Зовсім ні, Кессі. Я пішов не тому, що мені набридло твоє товариство. Якраз навпаки, мені подобається проводити з тобою час, подобаються наші словесні перепалки. І... Ти мені подобаєшся, Кессі. Дуже подобаєшся. Я довгий час не міг зізнатися собі в цьому, тож коли я оглядав твою рану, тоді я...

 — Ти щось відчув. Як і я.
 
 — Так, і я злякався цих почуттів. Ти була така... — Він заплющує очі, і робить вдих, а потім знову дивиться на мене. Його очі обрамляє темно-фіолетове світло, яке з кожною секундою стає дедалі темнішим. - Твоя магія нібито злилася з моєю, варто було мені торкнутися до тебе. Мені було важко тримати себе в руках, і тому я розсіявся за допомогою магії. Знаю, це робить мене боягузом, але... Я боявся, що можу зробити щось... невиправне.
 
 — Отже, я подобаюся тобі? — запитую я його, все ще обмірковуючи його слова.
 
 — Так. Дуже... — тихо каже Фабіан, а потім простягає мені одну з квіток, які росли в цьому саду, і вкладає в мою руку. — Ось, візьми. Я хочу, щоб вона була в тебе, Кессі. На знак моїх почуттів до тебе... — з цими словами Фабіан цілує мене в щічку, а потім йде, залишаючи мене саму посеред гаю, абсолютно розгублену. Досі дивлячись у той бік, де був Фабіан, я не можу повірити в те, що зараз сталося. Виходить, я подобаюся йому?
 
 — Ух ти, мілорд подарував вам Іллеріан! — прощебетала радісно Ліара, яка з'явилася з нізвідки.
 
 — Що таке іллеріан?
 
 — Квітка, яка у вас у руках! У Лліріані, коли чоловік дарує дівчині квітку іллеріан, це вважається серйозним вчинком, що означає, що він до вас небайдужий.
 
— Справді?
 
— Так, але не кожен може собі це дозволити... Ці квіти вкрай рідкісні.
 
 — Але ж тут їх дуже багато!

— Тільки тому, що покійна дружина володаря дуже любила ці квіти. Кажуть,  що він створив це місце спеціально для неї, на знак своєї любові до неї... — Що ж, виходить, що повелитель не такий уже й монстр, яким я собі його уявляла. І все ж, невже Фабіан справді щось до мене відчуває?

Або ж це черговий хитрий і гарно продуманий хід його короля?

P.S. Ниже зображення лліріанських квітів, Іллеріанов, якими я їх представляю - фото з просторів інтернету :)
P.P.S. Доречі, більше детально про ці квіти також згадано в останніх дописах в блозі!