Ліра Куміра - Сатурну не наливати, або п'яний чоловік-дракон у подарунок, Ліра Куміра

Глава 27. Кордон

Летіти було не так страшно, як я думала, висота і швидкість мене абсолютно не лякали, навпаки, відчуття свободи оселилося в моєму серці з тих пір, як ми піднялися в повітрі і якби не спроба втечі, то я, напевно, насолоджувалася цим подарунком долі. Коли мені ще випаде можливість політати на спині у дракона? 
 
Ми стрімко наближалися до кордону, і якесь неприємне передчуття нервово зуділо на задвірках моєї свідомості, а коли я побачила підняту енергетичну стіну, так і зовсім стала перебирати в голові всі можливі варіанти розвитку подій, аж до того, де мене схоплюють і під білі рученьки відводять в темницю, звинувачуючи в нападі на короля і подальшому руйнуванні його палацу. 
 
Ми приземлилися на галявині прямо перед останнім рубежем, і хлопці відразу ж обернулися, залишаючись в тому ж одязі, що і були в гостьовому будиночку. Зачарований одяг! Я стільки про нього чула, але навіть і не думала, що він виглядає як звичайний. Кіларіан наблизився до прикордонників, залишивши мене на піклування братам. Всі помітно нервували, але виду не подавали, навряд чи вони почнуть прориватися з боєм, тому нам доведеться шукати інший варіант втечі. 
 
Я, як і раніше, спробувала напружити свій слух і стала прислухатися до розмови чоловіків: 
 
 - Все одно не розумію причини нашої зупинки, - дракон помітно нервував, і це не додавало йому очок в процесі переговорів. 
 
 - Повторю Вам ще раз: Ви вільні повертатися до себе додому, ніхто Вас не затримує, але ось пані Амелія Стайлінг повинна залишитися, їй заборонено покидати територію королівства, - як вирок прозвучав голос одного з прикордонників.Я полонянка? Можливо навіть злочинниця. 
 
 - Ви не могли б назвати мені причину такого наказу? - Кіл все ще не здавався, хоча було видно, що він ледь себе стримує, щоб не напіддати цим упертим йолопам, що заважають нашому подальшому пересуванню. 
 
 - На жаль, це конфіденційна інформація, - і слів-то таких десь понабирались. 
 
 - Я думаю, що маю право це знати, все ж пані Амелія ВІНГЕД, - дракон спеціально виділив прізвище свого роду, - моя дружина.
 - Д-дружина ... - якось невпевнено пробурмотів самий балакучий серед прикордонників, інші ж просто мовчали, хмуро насупивши брови, і раз за разом хапалися за зброю, тільки-но помічали наш рух, - Все одно не дозволено. 
 
 - Тоді може Ви мені поясните цю причину? Чому цю молоду леді не відпускають разом з чоловіком? - поява нового дійової особи змусило всіх обернутися в бік тієї, що говорила. 
 
 - Ва-ваша Величність... - чоловік ледь не втратив свідомість, впізнаючи в жінці дружину короля. 
 - Вона сама, - вирішила добити невдачливих захисників кордону королева. 
 
 - Справа в тому, що ми отримали наказ від Його Величності не випускати з королівства пані Амелію Стайлінг, - трохи осмілів прикордонник, хоча і виглядав при цьому неважливо. Здається, вставати між сильними світу цього йому хотілося найменше у житті. 
 
 - У документі так і написано? - вирішила уточнити дружина монарха, і розгублений служивий мовчки кивнув у відповідь, - Ну тоді я не бачу причин затримувати цю дівчину тут, - жінка усміхнулася, повертаючись в сторону дракона, який мовчав до цього, - Адже Амелія прийнята в Ваш рід? 
 
 - Так, дерево роду прийняло мою дружину, вписавши її ім'я, - підтвердив її слова Кіл. 
 
 - Тобто вона Амелія Вінгед, і вже не належить до роду Стайлінгів? - Кіларіан знову кивнув, змусивши королеву посміхнутися, - Ось і чудово, тоді не бачу причин затримувати представників роду Вінгедів на нашому кордоні, ми ж не хочемо непорозумінь з драконами? - вона виразно так подивилася на ледь живого прикордонника і той поспішно кивнув своїй королеві: 
 
 - Ні, Ваша Величносте, - чоловік попрямував до захисного артефакту, щоб відключити його, а пізніше він повернувся і звернувся до нас: 
 
 - Можете проходити, прошу вибачення за прийняті запобіжні заходи, - як на автоматі карбував прикордонник, подумки прощаючись, напевно, зі своєю головою. 
 
 - Дякую, Ваша Величносте, - я підійшла до жінки і щиро їй посміхнулася. 
 - Немає за що. У кожного повинен бути вибір, Амелія, - вона кивнула драконам і поспішила до порталу, біля якого на неї чекала особиста охорона і придворний маг. 
 
Нам же повторювати двічі не треба, межа ось вона - всього в парі кроків, і ми впевнено їх подолали, опиняючись на драконячій стороні. Ну привіт, моя нова Батьківщина, сподіваюся ми порозуміємося.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно