Олесь Ульяненко - Там, де південь...

перемножити, забути цю хрєнь, починати від початку. А ще цей пейзаж. Я не любив цей пейзаж на стелі, але зараз він доречний: від нього тхнуло блювотинням, лайном, голодом, вибитими зубами, смертю, гоміками, драпом — і до безкінечності, не вистачить алфавіту. Цілих двадцять із гаком років усе це не приходило на пам'ять… Я сидів, чекав поїзда, дивився на розляпане біле місячне світло на дахах, і не знав, що на мене чекає попереду… Та і не хотів — у тому була моя перевага: я ніколи не загадував… Хіба що кілька петеушників косили під місцевих, ходили між рядами й шманали собі подібних: на карбованця, на двадцять копійок, на сорочку чи штани… Сидячи на лавці, зачовганій до лакового блиску тисячами задниць, я думав чітко, прозоро: а чи змінив би я світ, аби це виявилося можливим; і як би я його змінив, аби це було суттєво необхідним. А для чого? Який сенс? Людина все одно віднайде помийницю і назве це щастям. Я доїв, допив і пішов на перон, що густо просмердівся людською надією і відчаєм… Так, ніякого сентиментального пердєжа, музики, завивання валькірій і тому подібного… У вагоні я зарядився пляшкою горілки, якоюсь закускою, ґречно відмовившись від «косяка», що його пропонував провідник… Минуле провернулося боком і зникло за першим поворотом, а я спав темним сном, без картинок і продовження, там, де щойно був Південь.

23 квітня 2007 року, м. Київ.

Примітки
1

Мата Харі (07. O8. 1876 — 17.10.1917) — екзотична танцівниця, відома на всю Європу початку XX століття своїми скандальними й сенсаційними виступами оголеною. 1917року її розстріляли французи як німецьку шпигунку.

(обратно)