Володимир Бабула - Планета трьох сонць

class="book">Вроцлавський! Вроцлавський! Я знайшов лопать пропелера нашого вертольота!

Товариш не озивався. Стривожений Северсон вибіг з печери, помчав карнизом. Розгублено зупинився: справді, куди ж міг подітись Вроцлавський? Постривай, а що воно за гомін чується за поворотом скелі?

А, ще одна печера! Всередині хтось розмовляє!

Не роздумуючи, Северсон просунувся в темний отвір.

Дивіться, що ми тут знайшли! — закричав до нього з печери Фратєв, простягаючи лопать пропелера. — Ще одна — і вертоліт знову літатиме!

Вроцлавський, який стояв поруч, сяяв так, ніби цю знахідку зробив він сам.

Розділ XI Три райдуги

Рівень Надії потроху знижувався, але течія все ще прямувала до моря. Навратіл, Цаген та Шайнер стояли на березі і нетерпляче поглядали в той бік, де ріка ховалась за скелястим стрімчаком.

Пливуть! — вигукнув Шайнер.

З-за повороту з’явився човен, керований Фратєвим, потім показалася і решта човнів. Навантажені вщерть, вони трималися берега, бо серединою Надії мчала небезпечна течія зі швидкими чорториями.

Ну, з прибуттям вас! — привітав стомлених мандрівників Навратіл.

Як плавалося? Чи не скупалися? — нетерпляче допитувався Цаген.

Що казали квартяни, коли ви отаборились біля їхнього селища? — сміявся Шайнер.

Тим часом експедиція причалила. Вчені витягли човни на берег.

Фратєв випростав руки, випнув груди, хруснув суглобами.

Скрізь добре, а вдома — найкраще! — сказав він з глибокою переконаністю. — Нам, звісно, було не до жартів…

Усе розкажете, але спершу йдіть відпочиньте. Вантаж ми перенесемо самі, - сказав Навратіл.

Е, ні! — запротестував Фратєв. — Дівчатам допоможіть, а свій вантаж я віднесу сам.

Облиште його, він хоче зробити вам сюрприз! - прошепотіла Алена до Навратіла з посмішкою.

За час відсутності експедиції «вітальня» докорінно змінилась. Охоронці дому, повикидавши незграбні, нашвидкуруч зроблені стільці, порозставляли навколо низеньких столів зручні крісла, взяті з літака, а на стіни повісили кілька шафок.

Розкішно! — радів Фратєв. — Як це ми зразу не придумали? Але — тисяча кратерів! — на чому ж ми сидітимемо, коли полетимо «Стрілою» на прогулянку?

Звичайно, на підлозі! — жартував Шайнер.

Молодінова розіклала на столі кілька фотографій:

Ось вони, наші квартяни!

Нагадують радше мавп, аніж людей… — задумливо сказав Навратіл.

Як я бачу, вони босі, - зауважив Цаген. — Звідки ж тоді взялись сліди людини в новітньому взутті?

Справді… Нам це навіть не спало на думку… — Молодінова витягла з сумки ще одну фотографію. — В печерах ми остаточно пересвідчились, що літаючі квартяни — зовсім примітивні створіння, щось середнє між нашими первісними людьми і людиноподібними мавпами. Вони, правда, вже використовують вогонь, але роздобувають його виключно з пожеж, запалених блискавками. Принаймні ми так припускаємо, бо ніякого кресала або чогось схожого в печерах не знайшли. Квартяни відрізняються від звірів лише тим, що вже мають примітивні інструменти. Це грубо оброблені уламки каменів та дрючки. А втім, ми привезли ці інструменти з собою, можете їх оглянути. Деякі з квартян завзяті колекціонери. Мабуть, їх приваблює все блискуче, незвичне, бо їхні житла переповнені шматками бурштину, золота, кварцу, барвистими уламками базальту…

Отже, ви не знайшли навіть сліду якоїсь там вищої культури? — розчаровано запитав Навратіл.

Молодінова вже хотіла відповісти, але Фратєв її затримав:

Хвилиночку! Ви мені обіцяли, що сюрприз номер один оголошу я! — він побіг і одразу ж повернувся з якимось пакунком під пахвою. — Найцінніші предмети з квартянської колекції!

Перед враженими вченими з’явились два дивних предмети: старанно оброблений шматок якоїсь прозорої речовини і великий уламок металевої плити з гострими рваними краями.

Навратіл узяв у руки прозорий предмет.

Природа цього, в усякому разі, створити не могла, — сказав він рішуче. — Скидається на лінзу, та ще й відшліфовану абсолютно точно.

І складену з кількох шарів! — показав Северсон на місце, де лінза була пошкоджена при ударі.

А може, це деталі з нашого «Променя»? — запитав Шайнер. — Чи не збив їх на планету отой шалений метеорит?

Ні, це неможливо! — заперечив Навратіл. — Лінз такої незвичайної форми ми при побудові «Променя» не використовували… — він уважно оглянув металевий уламок і похитав головою. — Ця річ теж не з нашого літака. Аленко, прошу, зробіть аналіз металу.

Гадаю, що це даремно, — заперечив Ватсон. — «Промінь» облітає навколо Кварти зі швидкістю вісім кілометрів на секунду. З не меншою швидкістю летів метеорит. Це означає, що жодна частина літака не може потрапити на планету, бо згорить у атмосфері…

Справді, ви маєте рацію. В такому разі стає ясно, що обидва предмети були зроблені на Кварті. Як це пов’язати з примітивним життям літаючих квартян?

Сліди під кам’яним стрімчаком та уламок лінзи доводять нам, що, крім літаючих квартян, тут живуть, можливо, далеко розвиненіші створіння, яких ми досі не виявили, — міркувала Молодінова.

Фратєв покрутив річ у руці, розкуйовдив пальцями чорне кучеряве волосся, почухав потилицю:

П’ять пострілів по ґавах! — це нам хороший подаруночок, знову маємо з чого тішитись! Спочатку гналися за маревом і замість великого міста знайшли світні джунглі, потім переслідували літаючих людей, а виявили примітивних створінь на рубежі між людиною й мавпою. А тепер, нарешті, з’ясували, що десь зовсім поряд підстерігають нас агресивні незнайомі люди з хтозна-якою