Остап Дроздів - №2

— Я тобі дуже дякую! Від щирого серця! Думаю, він точно купить ключ до нашого бізнесу. Для нього це не гроші — це самореалізація, особистісне зростання. Будеш мати ще таких знайомих — улаштуй нам зустріч. Це зовсім інший рівень. Зовсім інший! Я тобі дуже дякую! Па!

Roma з нетерпінням хотіла почути від Волхва діагноз. Повернувшись до хрущовочної квартири, Roma застала його з якимось блискучим предметом над знімком сестри 9 на 13. Він водив предметом по фото і щось нашіптував.

— Це називається кліпса. Що я тобі можу сказати? Її потрібно витягати. До неї застосована та сама техніка, що в усіх деструктивних сектах. Зомбування на есхатологічній основі.

— Тобто?

— Тобто на основі віри в порятунок. Якщо в релігії це віра в порятунок через спасіння чи смиренність, то тут набагато небезпечніший різновид — віра в порятунок від злиднів, бідності й примітивного життя. Незадоволення життям — це стан 99 % людей, і якщо в цей ґрунт правильно покласти зернину зомбування — буде біда. Твоя сестра щиро вірить у те, що її діяльність у мережевому маркетингу врятує її. Жодні вмовляння не подіють. Жодні звертання до здорового глузду, до логіки — це все безрезультатно. Ви всі вдома мусите змиритися з тим, що це вже не вона. Це вже не та людина, яку ви знали й любили до зомбування. Ви з нею хочете розмовляти як завжди, але перед вами вже інша особистість із перепрошитою мотивацією і пріоритетами. Сама вона з цього не вийде. Ну хіба що за декілька років — та й то коли сама побачить, що ніякого мільйона не існує, і коли вона сама зістрибне з голки їхніх тренінгів, виїзних семінарів і пікніків, лекцій і так далі. Або й не зістрибне. Треба витягати.

— Я за. Ми мусимо її рятувати, бо вона і хату продасть і всі цінні речі винесе.

— Цілком можливо. Та попереджаю: це тривалий процес. Я не можу працювати з нею напряму — вона все розкусить і ще більше замкнеться. Я можу працювати лише через фото, дистанційно. Це буде довго. Результат — до року часу.

— А швидше?

— Є один варіант, але не всі на нього погоджуються.

— Який?

— Мені для під’єднання до її свідомості потрібна людина, яка перебуває з нею в кровних зв’язках. Наприклад, ти.

— Я???

— Ти її рідна сестра?

— Рідна.

— Ти впевнена в цьому?

— Ну, так. А що?

— Я питаю, бо якщо хтось із вас нагуляний, або ви зведені сестри, то постраждає та людина, яка погодиться. Тобто ти.

— Мені перепитати в мами, чи хтось із нас не нагуляна?

— Було би бажано.

Жесть... Дієвість витягування сестри зі зазомбованого стану залежить від родинної чесності. Від того, чи, бува, Roma чогось не знає такого, що оповите мороком таїни. Хоча — чи знаємо ми своїх батьків? Що ми можемо знати про той період, коли нас іще не існувало? Чи завжди наші батьки аж такі розкриті перед нами? Чи все ми знаємо про ту, в чиєму лоні ти плавала? Roma вирішила йти за своїм внутрішнім компасом.

— Ми рідні. Я готова. Кажи, що я маю робити?

— Завтра. Приходь завтра. Натще. На голодний шлунок. Завтра.

Наступного дня Roma їхала до Волхва як на сеанс чогось екстраординарного. Кровна сестра, язичницький ритуал, Волхв, жертва зомбування на есхатологічній основі — дофамін просто заливав, цей гормон щастя, щастя щось утнути значиме й героїчне. Ще нічого не відбулося, а Roma вже була переповнена почуттям самоповаги й показушної жертовності, аж маршрутку злегка кренило на її бік.

Хрущовочна квартира, де кровну сестру мали застосувати в дійстві оракула, зустріла тихістю й принишклістю. Пафосна проза, з якою вона зайшла в помешкання, де виганяють бісів і мільйонерів, умить розсіялася, коли Волхв у білих шатах вийшов із кімнати. Схожий на убранство священиків, цей халат зі стоячими і непомірно широкими рукавами висадив цілий десант запитань:

— Що це за одяг?

— Це ритуальний одяг. Бачиш ці візерунки на манжетах? Їм кілька тисяч років. Вони символізують моє право звертатися до духів природи і неба. Для духів землі й вогню в мене інший одяг. Роззувайся і проходь. Ти натщесерце? Нічого не їла, не пила?

— Нічо’.

Roma одягнула свою сміливість у памперс і ступила крок уперед. Її розпирала і цікавість, і бентежність водночас. Волхв мав зовсім інший вираз обличчя, ніж зазвичай: більш зосереджений, сконцентрований. Roma почала відчувати себе на перепутті: ось зараз я ввійду навіть не в кімнату з атласними шторами і закнижненим сервантом, а в маґістраль незбагненних енергій, що працюють за своїми законами, і ти для них — лишень тілесна оболонка, теплова плямка, згусток випромінювань. Опановуючи свій захмелений інтригою настрій, Roma зібралася докупно думками і ступила за поріг.

— Цей ритуал називається Вхід У Голубі Ворота. Ти маєш зайти осюди, стати рівно перед цим предметом і за моєю командою представитися. Ти маєш назвати своє ім’я і пояснити, що й за кого ти просиш. Своїми словами, але дуже лаконічно й стисло. Ти просиш за свою кровну сестру таку-то. Просиш, щоб вона повернулася до своєї попередньої сутності. Треба вкластися буквально в 2–3 речення. Пізніше за моєю командою ти, не обертаючись спиною до священного предмета, повільно вийдеш задом за лінію.

— Це все?

— Я мушу попередити, що коли ти стоятимеш у Голубих Воротах, може терпнути поперек або ноги. Це не тому, що я тобі навіюю — просто часто так буває. Але ти мусиш себе опанувати і спокійно вийти за лінію. Якщо ти вчасно не вийдеш за лінію, я вже не зможу тобі допомогти. Роби все спокійно і конкретно. Зайшла, представилася, попросила і за моєю командою легенько вийшла назад. Зрозуміла?

Волхв поставив на килим два предмети, схожі на підсвічники. Підставки цих предметів мали оздобу у вигляді цитат, курсивом вигравіруваних по плавних краях. Доверху стримів затуплений шпиль чи щось схоже на нього. Волхв поклав на обидва вершечки шпилів дві книженції, два фоліанти в порепаній палітурці, геть замизганій і прадавній. Два аля-підсвічники були розставлені немов під лінійку — це й була та уявна лінія, за якою починаються Голубі Ворота. Волхв пояснив, що він починає підготовку до входження, Roma має мовчати, та ні в якому разі не прислухатися до його шептання і мантрів. Волхв тихцем промимрював древні тексти, вони здалися на слух праслов’янськими, бо містили всілякі рудиментарні закінчення