Робер Мерль - Тварина, обдарована розумом

Лізбета. Я ціную твою шляхетність, але мені й тут добре.

Майкл. Це не привід, щоб давати мені відсіч.

Лізбета. А я не даю тобі відсічі.

Майкл. О, так… Намагатимусь бути люб’язним з тобою.

Лізбета. Не бачу в цьому потреби.

Майкл. Дякую. (Пауза). Слухай, Лізбето, якщо ти хотіла б чергувати з кимось іншим, тобі слід тільки признатися мені в цьому, і я не надокучатиму тобі.

Лізбета. Затям, що я нікому не надаю переваги. Ні тобі, ні іншим.

Майкл. Ти люб’язна.

Лізбета. Перепрошую, але ви з своїми натяками здаєтеся роздратованими. Майкл. Хто, «ви»?

Лізбета. Ти, Севілла та інші… Ви всюди робите масні натяки.

Майкл. А ти ні? Тобі таланить.

Лізбета. В усякому разі я не розумію, чому мушу стежити за дельфінами з хлопцем.

Майкл. Ати хотіла б з дівчиною?

Лізбета. Хто таке сказав?

Майкл. Бо, зрештою, є тільки дві статі.

Лізбета. Ти знову своєї! Ця розмова зовсім безглузда. Я припиняю її.

Майкл. Говорять з поверхні. Алло, Лізбето, я вмикаю магнітофон. 20 годин 30 хвилин.

Лізбета. Я теж.

Майкл. Здається, Іван допіру звився в змійку. Лізбета. Я нічого не бачила.

Майкл. Я міг помилитися. Це сталося дуже швидко. (Мовчанка). Ну, ти ліпше почуваєш себе?

Лізбета. Ні, не ліпше. Дякую, так собі, добре. Майкл. Придивись, просто не можна помилитися. Лізбета. Авжеж.

Майкл. Дельфін, мабуть, докладає багато зусиль, звиваючись в змійку…

Лізбета. Це здається мені смішним.

Майкл. Не більше ніж голуб тоді, як чепуриться перед голубкою.

Лізбета. Цікаво, скільки секунд він може перебувати в такій позі?

Майкл. Я щойно виміряв час: дві цілих і вісім десятих секунди.

Лізбета. Я зафотографувала. Помітила, що він згорнув бокові плавники.

Майкл. Я не певен у цьому. (Тиша). Цікаво знати, чому саме дельфіни, прагнучи звабити дельфінок, вигинаються змійками.

Лізбета. А що робить півень? Я не пам’ятаю.

Майкл. Він кружляє навколо курки, розкривши одне крило, скородить ним по землі, щоб показати їй, як він гарно вдягнений.

Лізбета. Яка чудасія! Вони знову починають кружляти. Вимикаю магнітофона.

Майкл. Я роблю те саме.

Лізбета. Говорять від ілюмінатора. 20 годин 45 хвилин. Ти бачиш Івана?

Майкл. Поганенько.

Лізбета. Допіру він підплив під Бессі, голова його на рівні її плавників.

Майкл. Я не бачу його, Бессі мені заслоняє.

Лізбета. Майкле!

Майкл. Що?

Лізбета. Дуже цікаво. Вона гладить йому голову своїми плавниками.

Майкл. Ти переконана?

Лізбета. Цілком. Почекай, я сфотографую. Готово!

Майкл. Як вона його гладить?

Лізбета. Що ти маєш на увазі?

Майкл. Ти повинна дізнатися про все: жваво чи повільно?

Лізбета. Дякую за пояснення.

Майкл. Ну?

Лізбета. Повільно.

Майкл. Бачиш його очі?

Лізбета. Він замружив їх. Чи видає він якісь звуки?

Майкл. Ніяких. Я зайшов з іншого боку, ліг на живіт і бачу її. Вона гладить його ніжно. Це хвилююче видовище. За якусь мить він знову муркотітиме.

Лізбета. Ти впадаєш у лірику.

Майкл. Ні, я просто дивуюся. Признаюся, не сподівався, що тварини здатні на таку ніжність.

Лізбета. Я не бачу приводу для розчулення. (Тиша). Вони знову пішли по колу. Я зупиняю магнітофон.

Майкл. Я теж.

Лізбета. Говорять від ілюмінатора. 21 година 30 хвилин. Я завважила, як він тричі вигнувся змійкою.

Майкл. Так. Ось час: дві цілих і чотири десятих, дві цілих і шість десятих та три секунди. О 21 годині 25 хвилин-він ущипнув її за хвоста.

Лізбета. Я цього не помітила. Увага! Він пливе над нею.

Майкл. Я прихилився та й побачив їх. Але не дуже добре. Що вони роблять?

Лізбета. Ге, що спочатку, тільки помінялися ролями. Тепер він гладить плавниками їй голову.

Майкл. У цім безглузді стільки глузду!

Лізбета. Я десь це чула.

Майкл. Це з «Гамлета».

Лізбета. Вона, здається, трохи збуджена. О, я цього й сподівалася, вона пливе далі.

Майкл. Він пливе за нею.

Лізбета. Знову пестощі.

Майкл. Я не роздивився добре. Що відбулося?

Лізбета. Наздогнавши, він ковзнув попід неї. Обернувшись на спину, терну вся об неї. Відтак зайняв звичне положення.

Майкл. Це якісь акробатичні пестощі.

Лізбета. Увага, вона відпливає.

Майкл. Мабуть, хоче примусити його почати все спочатку. Я зараз опущусь нижче, аби щось побачити.

Лізбета. Ти вгадав.

Майкл. Я все бачив. Він дуже красиво обертається, щоб доторкнутися до неї. Дуже красиво, дуже спритно.

Лізбета. Я сфотографувала.

Майкл. Вона знову відпливає, їй це подобається.

Лізбета. Він наздоганяє її.

Майкл. Здається, ритм прискорюється. Яка енергія! Вони невтомні. Яке атлетичне кохання у дельфінів!

Лізбета. Майкле!

Майкл. Слухаю.

Лізбета. Передаю тобі Боба.

Майкл. Уже!

Боб. Ти можеш коротко поставити мене в курс справи? Майкл. Вигини змійкою, пестощі, укуси, дотики. Боб. Нічого нового?

Майкл. Ні. Я передаю тобі Меггі. Ви прибули саме тоді, коли розпочинається щось цікаве, Меггі. Говорять з поверхні. Бобе, 22 години 3 хвилини. У мене годинник точний.

Боб. Я коригую свого.

Меггі. Хочу щось