Ярослав Гашек - Пригоди бравого вояки Швейка

недалеко від вокзалу зник у когось індик. А коли я йому на те сказав, що ми в цей час були в Рабі, він відповів, що він на такі виправдання плювати хотів, отож і відіслали мене до вас. Іще там на мене розкричався один фрайтер, якого я не помітив, чи я, мовляв, не знаю, хто переді мною стоїть. Я відповів, що єфрейтор, а якщо б він був єгерем, то був би начальником патруля, а в артилерії — обер-каноніром.

— Швейку, — сказав за хвилину надпоручник Лукаш. — Ви вже мали стільки надзвичайних випадків і пригод і стільки, як ви говорите, «помилок» і «непорозумінь», що від усіх цих неприємностей вас може врятувати колись лише міцний мотуз з усіма військовими почестями в каре. Розумієте?

— Так, мельдую послушно, пане оберлейтенанте. Каре з так званого замкненого батальйону складається з чотирьох, а у виняткових випадках з трьох або п’яти сотень. Накажете, пане оберлейтенанте, кинути до тієї курячої юшки більше локшини, щоб була густіша?

— Швейку, я наказую, щоб ви негайно зникли разом з вашою куркою, бо інакше я розіб’ю її об вашу макітру, ви, ідіоте нещасний!

— Згідно з наказом, пане оберлейтенанте, але мельдую послушно — селери я не знайшов, моркви теж! Вкину карто…

Швейк не договорив «плі», бо вилетів разом з куркою із штабного вагона. Надпоручник Лукаш одним духом випив чарку коньяку.

Швейк козирнув під вікнами вагона і попрямував до себе.

***

Балоун після щасливо закінченої душевної боротьби саме збирався відкрити коробочку з сардинками надпоручника, коли з’явився Швейк із куркою. Це викликало природне збудження у всіх присутніх у вагоні. Всі подивилися на нього, немов запитуючи: «Де це ти вкрав?»

— Купив для пана оберлейтенанта, — відповів Швейк, витягаючи з кишені цибулю і локшину. — Я хотів зварити йому юшку, але він відмовився і подарував її мені.

— А вона, бува, не дохла? — недовірливо спитав фельдфебель-рахівник Ванєк.

— Я власноручно скрутив їй карк, — відповів Швейк, витягаючи з кишені ніж.

Балоун вдячно і водночас з пошаною глянув на Швейка і почав мовчки лаштувати надпоручникову спиртівку. Потім узяв казанки і побіг по воду.

До Швейка, що скубав курку, підійшов телеграфіст Ходоунський і запропонував допомогти йому, при цьому він конфіденційно прошепотів Швейкові на вухо:

— Це далеко звідси? Треба перелазити на подвір’я чи просто на вулиці?

— Я її купив.

— Кому це говориш? Отакий ти товариш? Ми добре бачили, як тебе вели.

Проте телеграфіст дуже наполегливо і собі взявся скубти курку. До великих урочистих приготувань приєднався і кухар-окультист Юрайда: нарізав до юшки картоплю і цибулю.

Пір’я, яке вони викинули з вагона, привернуло увагу поручника Дуба, який робив обхід. Він гукнув, аби показався той, хто скубе курку. І в дверях негайно з’явилося вдоволене Швейкове обличчя.

— Це що? — загорлав поручник Дуб, підіймаючи з землі відрізану курячу голову.

— Це, мельдую послушно, — сказав Швейк, — куряча голова з породи чорних італійок. Ці кури, пане лейтенанте, дуже добре несуться, щось понад 260 яєць на рік. Будь ласка, подивіться, який багатий у неї яєчник. — Швейк тримав перед носом поручника Дуба кишки й інші курячі тельбухи.

Дуб сплюнув і відійшов, але за хвилину повернувся:

— Для кого ця курка?

— Для нас, мельдую послушно, пане лейтенанте. Погляньте, скільки на ній сала.

Відходячи, поручник Дуб пробуркотів:

— Під Філіппами зустрінемося{39}.

— Що він тобі сказав? — звернувся до Швейка Юрайда.

— Нічого. Ми призначили побачення у якогось Філіппа. Ці великі пани здебільшого педерасти.

Кухар-окультист заявив, що лише естети — гомосексуалісти; це випливає вже з самої суті естетизму.

Фельдфебель-рахівник Ванєк розповів про зґвалтування дітей педагогами в іспанських монастирях.

А коли вода в казанку почала закипати, Швейк згадав, як одному вихователеві віддали колись під опіку колонію безпритульних віденських дітей, а той вихователь усіх їх збезчестив.

— Що ж поробиш, це — пристрасть. Але найгірше, коли це находить на бабів. У Празі жили свого часу дві самітні дамочки, розведені, бо вони були хвойди, на прізвище Моуркова і Шоускова. Одного разу увечері, коли в алеї біля Розток цвіли черешні, вони зловили старого імпотентного столітнього катеринщика, затягнули його до розтоцького гаю і давай його ґвалтувати. Господи, що вони з ним виробляли! Там у Жижкові жив один професор, на прізвище Аксаміт. Він у тому гаю робив розкопки, шукав могили із скарлюченими мерцями і вже декілька таких кістяків знайшов і викопав. Отож ті дамочки і втягнули катеринщика до одної з розкопаних могил і там його безчестили. На другий день приходить туди професор Аксаміт і бачить: в могилі щось лежить. Він зрадів, але це лише був замучений і на смерть замордований двома розведеними дамочками катеринщик, а навколо нього валялися тріски. На п’ятий день катеринщик помер, а ті потвори до того знахабніли, що прийшли на похорон. Це вже розбещеність! Ти вже посолив? — звернувся Швейк до Балоуна, який, використавши загальну зацікавленість до Швейкового оповідання, щось ховав до свого наплічника. — Ану, що ти там робиш? Балоуне, Балоуне! — серйозно дорікав Швейк приятелеві. — Що ти збираєшся робити з цією курячою ніжкою? Ви лишень погляньте: поцупив у нас курячу ніжку, щоб її пізніше потайки зварити. Знаєш, Балоуне, що ти зробив? Ти знаєш, як карають у війську того, хто на фронті обікрав товариша? Його прив’язують до жерла гармати, і він розлітається, як картеч. Тепер вже пізно зітхати. Як тільки-но зустрінемо десь на фронті артилерію, ти зголосишся до найближчого старшого феєрверкера. А поки що як покарання робитимеш вправи. Вилазь із вагона.

Злощасний Балоун виліз, а Швейк, сидячи в дверях вагона, командував:

— Habt Acht! Ruht! Habt Acht! Rechts schaut! Habt Acht![80] Дивись знову прямо! Ruht![81] Тепер будеш робити вправи на місці. Rechts um![82] Бовдуре! Таж ви чиста корова! Ваші роги повинні з’явитися там, де ви раніше мали праве плече. Herstellt! Rechts um! Links um! Halbrechts[83]. Не так! Дурний воле! Herstellt! Halbrechts![84] Ось, бачиш, муле, вже виходить!… Halblinks! Links um! Links! Front![85] Фронт, ідіоте! Ти не знаєш, що таке фронт? Grad aus! Kehrt euch! Kniet! Nieder! Setzen! Auf! Setzen! Nieder! Auf! Nieder! Auf! Setzen! Auf! Ruht![86]

— Так бачиш, Балоуне, це корисно для здоров’я! Принаймні, поліпшиться травлення.

Навколо, голосно сміючись, почали збиратися солдати.

— Уступіться, будь ласка, — вигукнув Швейк, — він зараз маршируватиме. Отже, Балоуне, начувайся, щоб я тебе не примушував герштелювати[87], я не люблю мучити людей. Отже: Direktion Bahnhof![88] Дивись, куди я показую. Marschieren marsch! Glied halt![89] Стій!