Павло Петрович Коробчук - Священна книга гоповідань

може впливати на рішення піти в кінотеатр, легені можуть підказати, як виховувати дітей, ступня може спонукати поцілувати дружину. Адже діалог ведеться з усім тобою, відповідно – з кожною частиною тіла також!

Після цієї думки священиик остаточно вирішив допомогти хлопцям і відпустити гріхи нирці.

що ти готовий віддати заради того, щоб це віддати?

Весь тиждень під склепінням церкви шугало відлуння думок священика. Він ходив насуплений, але з відчуттям своєї потрібності. Поки не настала субота і прийшов час діяти.

На записці, яку передали брати Івани священикові, було зазначено – «Село Кручений Хвіст, субота, 19:00, царська конюшня». Він зібрався, поклав в сумку хрест, Біблію, кілька свічок, свячену воду в літровій пляшечці з-під «Бонакви» і поїхав в село, що за п’ятнадцять кілометрів.

Передвечірня спека спадала, ніби завіса після шаленої вистави. Священик йшов у цивільному, його тут ніхто не впізнавав, бо він не проводив служби в цьому селі. Тому він без хвилювання, що його впізнають і запідозрять у чомусь, спитав у дитинчати, яке саме пробігало вулицею, де стоїть стара конюшня.

Хлопчик махнув рукою праворуч і сказав, що вона – через три перехрестя, на схилі перед річкою та невеличким лісом. І спитав у дядька:

– Але туди ніхто не ходить, там нечисть ночами б’ється. Нащо вам?

Священик не знав, що відповісти. У нього на губах заворушилися якісь слова, але він просто подякував і перехрестив хлопчика. Але за мить церковник зрозумів, що накладанням хреста на малого виказав у собі релігійну людину. Хлопчик злякався і дременув між дерева. Дитяче підсвідоме мінливе, і його легко можна злякати.

Люди бояться потойбічного більше, ніж венеричних хвороб, бо проти чортів нема особливої контрацепції.

Священик за кілька хвилин опинився у потрібному місці. Зовні конюшня нагадувала прибудову до панського помістя ХІХ століття, з цегляними колонами при вході, з круглими невеличкими віконцями під дахом, з балконом в іншому кінці будівлі. Колись у цьому будинку, певно, жили паничі, а вже за радянських часів тут, очевидно, облаштували конюшню.

Годинник показав рівно 19:00, тому священик одразу зайшов у приміщення в пошуках гопників. Всередині не було нічого, що нагадувало колишнє панське майно, – тут були лише вмонтовані ясла вздовж стін. Із них колись їли коні, поки конями керував Радянський Союз. Будинок у стилі пізнього рококо, кущ, що виріс при стіні всередині будівлі, ясла – в цьому місці поєдналися всі цеглинки світобудови. Цю занедбану архітектуру по сантиметру, по кущику знову відвойовувала природа. Природа – запізнілий пожирач плодів людської діяльності.

Всередині нікого не було, але в дальному кутку напівтемного приміщення з-під підлоги, чи, краще сказати, з-під землі, блимало світло. Пекельне підземелля, подумалося релігійному мозку священика.

Він ступив туди, підійшов, підняв дерев’яну кришку, з-під якої світило, і побачив під нею вузький тунель.

Звісно, він спустився.

А ви б не спустилися?

прихід героя

– Доброго підземелля, – привітався зі священиком невисокий, схожий на колобка, чоловік у білому халаті. Це був експерт з убивств, який колись допоміг одному з Іванів увійти в летаргійний сон для того, щоб зустріти свою кохану. Він усміхнувся і простягнув руку церковнику: – Мене звати Шмідт.

– Никон, – відповів Никон і потиснув Шмідтові руку.

– Никон? – ще ширше усміхнувся Шмідт і пожартував: – Це як фотоапарат?

Священик не звернув уваги, він роздивлявся місце, куди потрапив.

Вони стояли у схроні – стіни були з глини, підлога була з глини, стеля була з глини. Так, ніби саме в цьому місці природа злилася з архітекрутою.

Приміщення нагадувало лабораторію – тут було кілька металевих тумб з медичним обладнанням, рукомийка, настільна лампа, а також підвішена над операційним ліжком рухома операційна лампа, кілька стільців, наркозні апарати, кардіостимулятор, електровідсмоктувач тощо.

На ліжку сидів ще один чоловік, в одних трусах, і вдивлявся у Никона. Чоловікові було за сорок, він виглядав похмуро і був подібний до просоченого бандитизмом зека – кілька татуювань, лисина, шрам на обличчі.

Никон зрозумів, що нирку пересадити збираються саме цьому чоловікові. До того ж він згадав, що конкретно хлопці йому казали про їхнього пацієнта – кримінальний авторитет. У священика від страху підігнулися коліна, але натреноване за багато років релігійне смирення допомогло йому заспокоїтися.

Самих гопників у приміщенні не було. Взагалі, більше нікого не було, тому Никон дійшов до логічного питання:

– А чиїй нирці, власне, я маю відпустити гріхи? – спитав він з острахом, здогадуючись.

– Ви не хвилюйтеся, – відповів Шмідт і вказав Никону на друге ліжко, яке стояло поруч з кримінальним авторитетом. Показав тією рукою, якою ще хвилину тому вітався зі священиком. Рука, яка приходить до тебе з миром, завжди може бути скручена в дулю в наступний момент. – Сідайте сюди і роздягайтеся.

– Що?!! – крикнув Никон. Його релігійне смирення зникло, бо йому не хочеться отак просто втрачати нирку або й життя через якесь там релігійне смирення.

Раптом він кинувся на Шмідта і завалив його на глиняну підлогу. Никон кілька разів ударив Шмідта в обличчя своєю церковною рукою, якою він раніше перехрещував людей і перегортав сторінки Біблії. Той намагався відштовхнути і звалити з себе священика. Вони кілька разів стукнулися об столи, на яких були підготовлені медикаменти та інструменти для операції. На чоловіків посипалися шприци, скальпелі та інший медичний дріб’язок.

Никон почав чавити сухішого і меншого суперника за горло, той, в свою чергу, вчепився своєю рукою за руки церковника, а вказівним пальцем іншої хотів поцілити йому в око. Сутичка тривала кілька хвилин, чоловіки розчервонілися, задихалися, і не можна було зрозуміти, чи до них наближається катарсис, чи вони переходять в наступне коло пекла.

Раптом Никон завмер, його тіло розслабилося, він завалився на бік.

Над завершеною бійкою грізно стояв і сопів кримінальний авторитет з порожнім шприцом в руці. Він вколов Никону снодійне, яке було заготовлене Шмідтом заздалегідь, для того, щоб приспати священика.

роздум над сплячим тілом. нирка поперек горла

Якщо людина вирішує бути корисною для інших, то де межа, за яку ти не здатний переступити, щоб залишатися корисним? Наприклад, тебе просять посадити квітку, але з однією умовою. Для того, щоб вона росла, ти маєш капнути в землю трохи своєї крові. Чи готовий ти до цього?

Никон виявився не здатний бути чесним зі своєю відданістю служити людям до кінця. Він боявся позбутися частини свого тіла більше, ніж позбутися своєї здатності бути корисним. Його нирка йому важливіша, ніж його потрібність людям.

Якщо ти готовий