ЛІдія Тугай - Я Богиня?, ЛІдія Тугай

- А я Темний і знаю, на що можу розраховувати.  До того ж це останнє бажання...

- Три бажання, не забагато?

- У самий раз, - він сів за столик.

Роман пішов у вказаний ним кут і знайшов стару записну книжку.

– Це вона?  - обернувся він до Самеді.  Але той уже покинув цей світ.  Марево повільно розсіювалося навколо тіла.

  Роман сховав блокнот у внутрішню кишеню куртки.

За відчиненими дверима почулися жіночі голоси.  Лілія, або хто вона була, розглядала татуювання, що зникало.  Він підійшов до неї, вона підняла на нього свої зелені очі і, наче заснула, впустила голову на груди, мірно задихала.  Він відсунув тіло Самеді на центр кімнати і вогняними кулями почав його палити.  У відчинених дверях зібралися цікаві дівчата.

-Ідіть, скоро тут все згорить, - сказав він їм.

  Полум'я повільно з'їдало тіло, потім стілець, підлога, і незабаром уже все було охоплено вогнем.  Роман узяв на руки тіло Лілії, дістав годинник і натиснув кнопку.  Мить - і він опинився у своєму замку.