Юлія Богута - Помста для Роуз, Юлія Богута

Моя оборона впала, знищена цим тихим благанням. Думки ніби отямившись, склалися назад і я повільно потягнулася до Вільяма, щоб обійняти за плечі. Мої кволі пальці обережно торкнулися його плеча, просовуючи руку за його спину, щоб обійняти. Виснажене лице стало наближатися до мого, зачаровано спопеляючи мої губи. Віл незграбно сперся рукою коло мого стегна, аби не впасти, й став наближати своє обличчя впритул до мого. По шкірі пробігла хвиля жару, зміняючись різкою хвилею холоду та запахом алкоголю.

— Ти п'яний, Віл, — ледве встигла вичавити перед тим, як ми б торкнулись один одного губами. Серце нещадно стислося від розчарування і болю, але поцілунки з випивкою були не найкращою ідеєю. 

Схоже, він і сам подумав про це, бо опустив повіки та гірко посміхнувся. Натомість його обличчя опустилося вниз до моїх колін і він мовчки потягнув мою руку поверх свого плеча, ніби обіймаючи себе. В кімнаті повисла тиша. Я втомлено відхилила голову на стіну та ледь відчутно сповзла по слизькому паркеті, щоб було зручніше. Тримай себе в руках, Роуз, інакше потім може бути дуже боляче.