Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

–Тобі тут подобається? – регочучи запитала Арле.

Кінан знизав плечима. Він ще не розумів світ чужинців, тут усе було дивним. Але він був радий зустріти таких самих мандрівників, як і він, їхнє щире здивування всьому було йому зрозуміле, адже він теж усьому дивувався.

Ґотлінський палац

Найджел сидів у будинку, дивлячись, як Джилана пересаджує квітку з одного горщика в інший, не торкаючись її. Він міг зробити таке саме, але за його чар, земля не збиралася щільним шматком, як у дружини, а розсипалася всюди. Якби він поміщав рослину в інший горщик, напевно б якимось чином пошкодив її, і вона засохла, поки Найджел не взявся б її відновлювати. За багато років, що він керує рослинами, часто замислювався, а чи той дар йому попався. Коли Найджел був молодшим, радів, що є магом у принципі. Для нього правда, яку відкрила Есме, була настільки неймовірною і бажаною, що він, засліплений цим одкровенням, почав замислюватися про цінність свого дару, лише останніми роками.

–Чому в тебе такий дивний вираз обличчя? – запитала Джилана, посунувши вазон із пересадженими рослинами на підвіконні.

–Я завжди був слабшим за тебе.– зауважив Найджел.

–Це не так.– не погодилася вона, підійшовши ближче.

–Та, ну? Ти завжди легко вправлялася з рослинами. Я багато років намагався поліпшити дар, але він стоїть на місці. Ти здатна в'юном підняти будинок, а я ледь приманюю до себе виноградну лозу. І то, відчуваю жахливе виснаження після цього.

–Тобі потрібно розвивати дар.– сказала вона.

–Як? Ти ж не хочеш мене вчити.

–Я не вчитель... – похитала головою Джилана.– Я дію інтуїтивно, намагаючись візуалізувати рослиною те, чого я хочу від неї. Ось і все.

–Ось і все? – дратівливо повторив він.

–Найджеле, ти можеш піти до Хранителів...

–Вони не допоможуть мені навчитися. Я читав книжки про наш дар. Його не можна розвинути на озелененій місцевості. Я не приношу користі!

–Ти ж і так добре справляєшся. –вона поклала руку на його плече.

–Я не хочу бути найгіршим у клані.

Джилана важко зітхнула і вийшла з кімнати. За ці роки, вона добре вивчила характер чоловіка. Іноді йому просто потрібно було побути на самоті, жодні підбадьорення не допомагали впоратися з гнівом. Ебіґейл, яка чула розмову, застигла в дверях, дивлячись на батька. Найджел подивився у вікно. Глянувши на Ельгу, яка сиділа поруч із Калерією, перед будинком, він відчув роздратування. Іноді вони влаштовували дуелі, щоб позмагатися і розучити нові чари. Але Ельга була вагітною і не ризикувала дитиною, намагаючись повторити рухи сестри. Коли Ельга підняла руку і крижаний кинжал почав пускати заряди, унизаний блискавкою, Калерія захлопала в долоні. "Ну, ось, Ельга навчилася навіть силі гроз, блискавок і електрики, яка не піддавалася їй понад двадцять років. А я?" – думав Найджел, він опустив голову й роздратовано зітхнув.

–Та?

Він повернувся, його дочка Ебіґейл дивилася на нього розгублено.

–Що трапилося? – запитала вона.

Він похитав головою. Ебіґейл підійшла до нього, сівши поруч.

–Твоя сила зникає?

–Ні, радше... вона якась млява, – відповів він, опускаючи очі.

–Але джерело...

–Справа не в ньому. Вона завжди була якоюсь... – Найджел примружився, – Я ніби не чаклував на повну силу. Ніби виходило здійснити менше, ніж я збирався.

–Тобі б до Галеона.– задумала Ебіґейл. – Він – Елементаль Природи. Такий острів сколотив, мама не горюй!

–Острів? –перепитав Найджел.– У Ґотліні?

Ебіґейл зупинилася. Вона не хотіла говорити про це, але слова самі вирвалися з її вуст.

–Ну, так. Я якось випадково туди потрапила. Двічі.

–Ти зможеш мене провести? – пожвавився він, повернувшись до дочки.

Ебіґейл задумалася.

–Е... цей острів приховують від інших магів. Мене попередив Кінан, він там живе, що чужинців там вожді живцем палять. Краще не потикатися.

–Давай поговоримо з цим Кінаном? – запитав Найджел, виглядаючи сповненим ентузіазму. – Нехай познайомить мене з Галеоном, я давно мріяв його зустріти. Мене не цікавить їхній острів тільки сам Галеон.

–Я... поговорю з ним і повернуся за тобою.

Вона стрибнула у ставок, який вони вирили для переміщень Ебіґейл кілька місяців тому. Найджел насупився.

– Знаю я, що скаже цей Кінан.–пирхнув він і покинув кімнату, виходячи на вулицю.

 Він підійшов до ставка, дивлячись на брижі води, після стрибка Ебіґейл, а потім затримав подих, стрибнув у воду і пірнув на дно, прямо за дочкою. Вона не помітила тата і коли портал відкрився, Найджел виринув на острові разом із нею. Він застиг, вражений пишністю Аталаїті. Острів був величезним. Найджел ніколи не чув про острови в Ґотліні. Мабуть, його існування і справді тримали в таємниці всі ці роки.

–Тату! – крикнула Ебіґейл. – Як ти прокрався за мною? Я не помітила тебе! Це небезпечно!