Сюецінь Цао - Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі

є фраза: «Стуляла повіки Мен Гуан за чаєм, прикривши лице квадратною піалою...» Коли Мен Гуан (династія Хань — 206 р. до н. е. — 220 р. н. е.) пила з квадратної піали чай у присутності чоловіка Лян Хуна, піала закривала все її лице, до брів, що, на думку Лян Хуна, надавало їй вигляду покірної та ніжної дружини. Притча про Лян Хуна та Мен Гуан розкриває фальш майбутніх подружніх відносин Баоюя та Баочай.(обратно) 88

В зажурі нащо супиш брови? — У вірші пророкується трагічний кінець любові Баоюя та Дайюй.

(обратно) 89

...квіточка чарівна — Дайюй; нефрит чудесний — Баоюй.

(обратно) 90

Журюся: долі не минеш. — Вірш передрікає близьку смерть Юаньчунь.

(обратно) 91

...тріумфує природа, буя! — Мається на увазі піднесення сім’ї Цзя після відходу Юаньчунь до імператорських покоїв і лихо, що нависло над цією сім’єю після її смерті.

(обратно) 92

Відторгнуто рідну кров. — Вірш присвячений розлуці Таньчунь із рідною сім’єю.

(обратно) 93

...Нефритовий вона собою серед хмар являє Храм! — тобто яскраво вирізняється на тлі пересічних наречених.

(обратно) 94

...гідний отрок є: душа — кришталь, а на лиці — краса. — Мається на увазі Цзе Жонан із аристократичної родини.

(обратно) 95

Однак в дитинство доленька лиха... — Сян’юнь у дитинстві втратила батьків, відчувала тягар сирітства; тогочасні переживання повернуться до неї після краху сподівань на щасливе життя.

(обратно) 96

Немов отари хмар, розтанув ілюзорний Гаотан... і зникла, як міраж, ріка Сянцзян! — У передмові до оди «Палац Гаотан» стародавній поет Сун Юй згадує про те, як одного разу під час подорожі правитель (ван) князівства Чу в місцевості Гаотан побачив уві сні небесну фею, що зійшла до нього на ложе; ця притча дала привід мати на увазі під назвою «Гаотан» шлюбну ніч молодят. Сянцзян — ріка, яка на шляху з провінції Гуансі до озера Дунтінху зливається з іншими ріками, змінюючи назви. Уособлення зрадливості любові, недовговічності подружнього щастя. Згідно з однією з легенд, дружини імператора Шуня Нюйїн і Ехуан оплакували на березі цієї ріки чоловіка після його смерті.

(обратно) 97

Світ такого не прощає... — У вірші передрікається доля Мяоюй.

(обратно) 98

...марно щастя губить, на жаль, і благородний чин! — Тобто Баоюй.

(обратно) 99

Корені життя людського? — Сунь Шаоцзу, чоловік Інчунь, відплатить сім’ї Цзя невдячністю за добро.

(обратно) 100

Село тополь сріблястих, Гай кленів темних — назви місць поховання родичів.

(обратно) 101

Тягар розуму. — Вірш присвячено Ван Сіфен. Сучасний китайський дослідник роману «Сон у червоному теремі» Цай їцзянь розцінює його як відгук на вірш Су Ши «Мию дитя».

(обратно) 102

Коли сторицею платив... — У вірші складається подяка тітоньці Лю, що прихистила Цяоцзє у важкий для неї час.

(обратно) 103

Вигаданий блиск запізнілого розквіту. — У вірші йдеться