Олена Гриб - "Опальна принцеса". В пошуках Дракона, Олена Гриб

Точніше, передумав мати зі мною справу і зрадів приводу піти.

Через ім’я? Що за примха?!

Чи через те, що я згадала «МАКІС» і Керейру? М-да, моя помилка… Я ж маріонетка, якій не можна нічого варнякати про господарів.

– Стривайте! Я буду…

«…танцювати під вашу дудку», – ледь не зірвалося з губ.

– …співпрацювати.

– Справді? – Отт підійшов ближче, поклав кістляві руки мені на плечі. – Радий це чути.

Я втупилася в «правду», пообіцявши собі більше не мудрувати і зображати слухняність. Спочатку розберусь у ситуації, а вже потім зроблю висновки.

У шию встромилася голка.

– Прощавайте, Анно.

Внутрішній голос заволав, що я не помилилась – Уштеру Отту не треба було довіряти.

До кабінету увірвалась охорона. Хтось шмальнув із вогнепальної зброї, хтось почав мацати мій пульс… Це не мало значення, тому що світ померк і зник рівно через три вдихи.