Дмитро Чобіт - Фарисеї, або Неоголошена війна Україні

її найближчі соратники, на моє переконання, втратили не лише почуття міри, а й совісті.
7. Чи може бути газ дешевим?

Проблеми щодо постачання газу виникли не тепер, а накопичувалися роками. І добре, що про ціну на газ заговорили всі. Народ мав можливість почути різні точки зору, головними з яких безумовно, були позиції уряду та Ю.Тимошенко, яка виступала як чисто опозиційний і досить фаховий у газових питаннях діяч. Але головне полягає навіть не в тому, а в іншому. Ціна газу у 50 доларів за 1 тисячу метрів кубічних, по якій Україна його споживала протягом тривалого часу тоді, коли всі європейські сусіди платили за нього майже у п’ять разів дорожче, було фактором, що свідчив про велику економічну і політичну залежність нашої держави від Росії. З цього приводу досить влучно сказав секретар РНБО України Анатолій Кінах: «Це своєрідний економічний наркотик, який дуже розслабив систему влади в Україні». [57]

Рано чи пізно проблема ціни та обсягів споживання Україною природного газу мусила постати. Зрозуміло, що не може чужий газ у нашій країні коштувати у п’ять разів дешевше, ніж у наших європейських сусідів. Дешевий газ веде до його перевитрат і безгосподарності, які традиційно супроводжують нас ще з радянських часів. Взяти б хоча такі факти. Наша сусідка Польща споживає в рік всього 13 млрд. кубічних метрів природного газу, а Україна — 68 млрд.! У цей же час у Польщі проживає всього на 10 мільйонів менше людей, ніж в Україні. Підприємства, які забезпечують теплом населення у Польщі, споживають всього 4 мільярди кубічним метрів газу, а у нас — 10 млрд. Аби жити за європейськими стандартами, мусимо переходити і на нові ціни, а це у свою чергу має спонукати керівництво нашої держави запроваджувати енергозберігаючі технології, розвідувати нові газові родовища, шукали інші джерела енергії і головне — думати, як підвищити пенсії та зарплати українців, щоб теж довести їх до європейського рівня.

XVI. Під крилом кремлівського орла

Действия Москвы льют воду на мельницу Тимошенко

Комсомольская правда. [58]

Я не мала зустрічей з Володимиром Путіним.

Юлія Тимошенко. [59]
1. Перший візит до Москви

Відносини Юлії Володимирівни Тимошенко з найвищими достойниками Кремля, по суті, є дуже закритою темою. На зустрічах із журналістами Ю.Тимошенко усіляко ухиляється від запитань на цю тему, або намагається їх перевести в іншу площину. Той факт, що Ю.Тимошенко явно не бажає розповідати про свої російські справи теж не може не насторожувати.

Першою вагомою дією Ю.Тимошенко після відставки стала її поїздка в Москву. Як стверджує російський політолог Станіслав Белковський, який тривалий час тісно співпрацював із Ю.Тимошенко, спочатку вона 22 вересня 2005 року мала тривалу телефонну розмову із Володимиром Путіним. А говорила вона із російського посольства в Україні, куди її запросив посол В.Чорномирдін. Про що розмовляли російський президент із відставним українським прем’єром невідомо, однак ця розмова широко відкрила перед Ю.Тимошенко двері до Москви, куди вона у суботу 24 вересня 2005 року вилетіла чартерним рейсом на літаку, що належить контрольованій нею ж компанії, і яким вона постійно користується у своїх поїздках Україною. З російських джерел відомо, що у поїздці в Москву Ю.Тимошенко супроводжували три Олександри — Турчинов, Зінченко і Волков.

У Московському аеропорту для VIP осіб ‚Внуково-3» Ю.Тимошенко та її колег зустрічав сенатор Ради Федерації Росії, заступник голови Комітету з аграрної політики Максим Кавджарадзе, він же і забезпечував перебування Ю.Тимошенко із соратниками у Москві та організовував зустрічі з потрібними людьми.

Кілька слів про цього не надто відомого російського політика. У зв’язку із появою його в оточенні Ю. Тимошенко, про нього враз почали писати та розказувати російські ЗМІ. Отож, йому 36 років, обраний сенатором від Липецької області, пишається тим, що був присутній на весіллі дочки Ю.Тимошенко Євгенії і британського рокера Шона Карра. А познайомив Ю.Тимошенко із М.Кавджарадзе Нестор Шуфрич, який мав із ним якісь спільні бізнес-інтереси. Після того як М.Кавджарадзе оголосили керівником російського штабу підтримки Ю.Тимошенко, у тамтешніх ЗМІ з’явилися численні публікації про те, що цей політик ніби-то аж двічі відбував судові покарання ще у радянські часи, а диплом про закінчення ВУЗу у нього фальшивий. З цього приводу Липецька обласна рада створила слідчу комісію, однак, результати її роботи ще невідомі. [60] Проте повернемось до московського візиту Ю.Тимошенко.

У Москві Юлія Володимирівна Тимошенко насамперед відвідала Генеральну прокуратуру Російської Федерації, де відразу ж після її появи, з неї зняли усі обвинувачення згідно порушеної раніше кримінальної справи, але саму справу тоді чомусь не закрили. Такий блискавичний візит Ю.Тимошенко та не менш швидкі дії російської прокуратури виглядають вкрай дивними, бо відбувалися вони у вихідний день — суботу. У цьому плані доречно нагадати і такі факти — 26 грудня 2005 року, саме у піку газової війни, російська прокуратура закрила проти Ю.Тимошенко кримінальну справу за строком давності. Між іншим, російські генерали та офіцери, вину яких в одержанні від українських газотрейдерів хабарів довів військовий трибунал, тепер відбувають тюремне ув’язнення.

Поки Юлія Володимирівна відбувала урочистий прийом у Генеральній прокуратурі Російської Федерації, група її підтримки разом із відомим М.Кавджарадзе теж не марнували даремно часу.

У цей ніжний суботній день особистий друг Володимира Путіна Секретар російської Ради Нацбезпеки Ігор Іванов, він же ж і колишній міністр закордонних справ, відзначав своє 60-річчя. Насправді ця дата виповнилася днем раніше, а відзначали її в суботу, бо так зручніше